Зигмунд Бродовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бродовський.
Зигмунд Владислав Бродовський
Zygmunt Władysław Brodowski
Народження 23 травня 1897(1897-05-23)
Смерть 1973(1973)
Приналежність Польське військо,
Польська народна армія
Рід військ Піхота
Роки служби до 1948
Звання Полковник
Війни / битви Польсько-радянська війна,
Друга світова війна
Нагороди Хрест Хоробрих

Зигмунд Владислав Бродовський (пол. Zygmunt Władysław Brodowski; 23 травня 1897(18970523) — 1973[1]) — полковник війська польського.

Біографія[ред. | ред. код]

Зигмунд Владислав Бродовський народився 23 травня 1897 року. 1 червня 1921 року командував 2-ю армією, а його рідним відділом був 63-й піхотний полк[2]. 3 травня 1922 року йому було надано звання поручника[3]. 1923 року служив у 63-му піхотному полку в місті Торунь[4]. У 1924–1927 рр. був ординарцем генерал-майора Леонарда Скерського, інспектора 3-ї армії в Торуні[5]. 1927 року був переведений до Корпуса прикордонної охорони[6]. У 1929–1931 рр. був у службі розвідки в Сувалках[7]. 1 січня 1931 року його було підвищено до капітана й віддано до піхотного корпуса. 26 березня 1931 року його було переведено до 76-го піхотного полку в Гродні[8][9].

1937 року його було віддано до корпусу офіцерів бронетанкової зброї. У вересні 1939 року, під час кампанії, був головнокомандувачем 62-ї бронетанкової дивізії. 4 вересня потрапив до лікарні[10]. 5 вересня 1939 року було поранено під Славошевеком[11].

У березні 1945 року його було прийнято до війська польського. У вересні 1945 року його взяли заступником командувача до 4-ї бронетанкової бригади. У листопаді 1945 року його було підвищено до підполковника, а в грудні до полковника[12]. Того ж часу його було призначено начальником штабу інспекції бронетанкової зброї. У листопаді 1948 року його було відправлено на війну з примусу[13].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Tadeusz Dubicki, Wywiad i kontrwywiad wojskowy II RP: studia i materiały z działalności Oddziału II SG WP, Tom 1, Wydawnictwo LTW, 2010, s. 201
  2. ↑ Spis oficerów służących czynnie w dniu 1.6.1921 r. Dodatek do Dziennika Personalnego Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 37 z 24 września 1921 roku, s. 186, 568.
  3. ↑ Lista starszeństwa oficerów zawodowych. Załącznik do Dziennika Personalnego Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 13 z 8 czerwca 1922 roku, Zakłady Graficzne Ministerstwa Spraw Wojskowych, Warszawa 1922, s. 95.
  4. ↑ Rocznik Oficerski, 1923.
  5. ↑ Rocznik Oficerski, 1924.
  6. ↑ Rocznik Oficerski, 1928.
  7. ↑ A. Ochał, Sprawdzić KOP! ..., s. 44.
  8. ↑ Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 3 z 26 marca 1931 roku, s. 122.
  9. ↑ Rocznik Oficerski, 1932.
  10. ↑ Szubański, 1982.
  11. ↑ A. Ochał, Sprawdzić KOP! ..., op. cit., s. 45.
  12. ↑ A. Ochał, Sprawdzić KOP! ..., op. cit., s. 44.
  13. ↑ A. Ochał, Sprawdzić KOP! ..., op. cit., s. 46.

Література[ред. | ред. код]

  • Dzienniki Personalne Ministerstwa Spraw Wojskowych z 1928, 1931 i 1934 roku. Процитовано 15 лютого 2016.
  • Rocznik Oficerski 1923. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1923. 
  • Rocznik Oficerski 1924. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1924. 
  • Rocznik Oficerski 1928. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1928. 
  • Rocznik Oficerski 1932. Warszawa: Ministerstwo Spraw Wojskowych, 1932. 
  • Artur Ochał: Sprawdzić KOP! Opinie o byłych oficerach Batalionu KOP „Suwałki” w świetle materiałów weryfikacyjnych z wojskowych teczek akt personalnych. W: Bogusław Polak, Paweł Skubisz: Politycznie obcy! Żołnierze Wojska Polskiego w zainteresowaniu komunistycznego aparatu represji i propagandy w latach 1944–1956. Szczecin: Instytut Pamięci Narodowej Oddział w Szczecinie, 2016. ISBN 831107660X. 
  • Rajmund Szubański: Polska broń pancerna 1939. Warszawa: Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1982. ISBN 831107660X. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зигмунд_Бродовський&oldid=40126048