Зимогір'я
Зимогір'я | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Луганська область | ||||||||
Район | Алчевський район | ||||||||
Громада | Зимогір'ївська міська громада | ||||||||
Засноване | 1645 | ||||||||
Статус міста | з 1961 року | ||||||||
Населення | ▼9807 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Площа | 8,56 км² | ||||||||
Поштові індекси | 93742 | ||||||||
Телефонний код | +380-6473 | ||||||||
Координати | 48°35′ пн. ш. 38°56′ сх. д.H G O | ||||||||
Водойма | р. Лугань | ||||||||
Назва мешканців | зимогір'я́нин, зимогір'я́нка, зимогір'я́ни | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Зимогір'я | ||||||||
До районного центру | |||||||||
- залізницею | {{{залізниця о}}} км | ||||||||
- автошляхами | 42 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Рада | Зимогір'ївська міська рада | ||||||||
Адреса | 93740, м. Зимогір'я, вул. Свободи, 3 | ||||||||
Зимогір'я у Вікісховищі
|
Зимогі́р'я — місто в Україні, адміністративний центр Зимогір'ївської міської громади Алчевського району Луганської області. Від 2020 року — центр територіальної громади.
Знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області» увійшло до складу Зимогір'ївської міської громади[2]
Відстань до Луганська залізницею 36 км, шосейними шляхами — 42 км.
Видобування кам'яного вугілля (шахта «Черкаська» ДП «Луганськвугілля»). Збагачувальна фабрика, цегляний завод, залізнична станція.
Географія[ред. | ред. код]
Розташований по обидва боки річки Лугань (притока Сіверського Дінця) за 15 кілометрів від районного центру (Слов'яносербська). Залізнична станція Зимогір'я на лінії Лиман — Родакове. Зі сходу на захід простягнувся на 17 кілометрів, з півдня на північ — на 8 кілометрів. Площа 49,5 кв.км. Сусідні населені пункти: села Хороше і Петровеньки (вище за течією Лугані) на північному заході, Новогригорівка і Сміле на півночі, Степове, Довге і селище Слов'яносербськ на північному сході, села Новодачне, Суходіл, Красний Луч і Замостя (нижче за течією Лугані) на сході, селища Родакове, Біле, Юр'ївка на південному сході, Лотикове і Михайлівка на півдні, село Петрівка, селища Криворіжжя, Лозівський, Карпати на південному заході, Яснодольськ на заході.
Історія[ред. | ред. код]
У XVII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, що згадується як «Черкаський Брід на річці Лугані».
Село Черкаський Брід — 1645 р., селище Черкаське — 1764 р., смт Черкаське — 1938 р., с-ще Зимогір'я — 1956 р.
За даними на 1859 рік у казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1892 особи (926 чоловіків та 966 жінок), налічувалось 226 дворових господарств, існувала православна церква[3].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Черкаської волості, мешкало 1755 осіб, налічувалось 295 дворів, існували православна церква та 2 лавки[4].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2823 осіб (1433 чоловічої статі та 1390 — жіночої), з яких 2785 — православної віри[5].
Російсько-українська війна[ред. | ред. код]
Під час війни на сході України місто потрапило до зони бойових дій. Зимогір'я було зайняте терористами з серпня 2014 року[6].
27 червня 2022 року, уже під час повномасштабної війни, спалахнув а потім вибухнув розташований в населеному пункті склад боєприпасів окупаційних сил. Напередодні подібна пожежа на сховищі боєприпасів сталась в тимчасово окупованих Сватовому та Хрустальному[7]. Згодом стало відомо, що склад був уражений українськими військовими з установок HIMARS високоточними реактивними снарядами[8].
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису 2001 року населення міста становило 11 212 осіб, з них 59,62 % зазначили рідною українську мову, 39,43 % — російську, а 0,95 % — іншу[9].
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженці міста:
- Малько Іван Сергійович (1916—2015) — Герой Радянського Союзу
- Семененко Олексій Михайлович (1958) — заслужений журналіст України, віце-президент ФК «Динамо» (Київ)
- Степанов Михайло Володимирович (1952) — український політик, діяч Соціалістичної партії України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2244) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Бойовики ЛНР зайняли Зимогір'я та тероризують місцевих мешканців. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
- ↑ У Зимогір’ї на Луганщині вибухнув склад боєприпасів російських окупантів. Мілітарний. 27 червня 2022.
- ↑ HIMARS: українські екіпажі розповіли про результати першого тижня застосування. Мілітарний. 2 липня 2022.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 6 травня 2014.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Д. С. Вирський. Зимогір'я [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 359. — ISBN 966-00-0610-1.
- Н. М. Юнда. Зимогір'я [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Верховної Ради України
- Бойовики ЛНР зайняли Зимогір'я та тероризують місцевих мешканців [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.]
|
|
|
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |