Зігфрід Руфф (Генерал-лейтенант)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зігфрід Руфф
нім. Siegfried Ruff
Народився 20 лютого 1895(1895-02-20)[1]
Куновіце, Ґміна Слубіце, Слубицький повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща
Помер 3 лютого 1946(1946-02-03)[1] (50 років)
Рига, Латвійська РСР, СРСР[1]
·повішення
Поховання Zentralfriedhof Lüneburgd[2]
Країна  Німеччина
Знання мов німецька
Військове звання  Генерал-лейтенант
Нагороди
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу

Зіґфрід Руфф (Siegfried Ruff; 20 лютого 1895, Кунерсдорф — 3 лютого 1946, Рига) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Німецького хреста в золоті.

Біографія[ред. | ред. код]

Син управляючого маєтком Пауля Руффа і його дружини Марти, уродженої Мозер. 22 березня 1913 року вступив у Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері.

З 1 жовтня 1938 року — командир 1-го дивізіону 101-го артилерійського полку. З 1 червня 1939 року —ад'ютант 25-го армійського корпусу. З 6 лютого 1940 по 4 січня 1942 року — командир 291-го артилерійського полку. Учасник Французької кампанії і німецько-радянської війни. З 21 лютого 1942 року — командир 305-го артилерійського полку. Учасник битви за Харків і Сталінградської битви. З 25 вересня 1942 року —командир 401-ї піхотної дивізії. З 1 квітня 1944 року — комендант Риги. З 1 лютого 1945 року — командир новоствореної 609-ї піхотної дивізії.

В кінці війни потрапив у радянський полон. 26 січня 1946 року постав перед Балтійським військовим судом за звинуваченням у «залученні населення до будівництва оборонних систем» і «знищені промислових підприємств в Ризі в жовтні 1944 року». 3 лютого засуджений до страти і того ж дня повішений.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 177.
  • Anita Kugler: Scherwitz: Der jüdische SS-Offizier. Kiepenheuer & Witsch, 2017 ISBN 9783462033144, S. 372

Посилання[ред. | ред. код]