Зіновій Володимирович Вінніков
| Зіновій Вінніков | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 1943 |
| Місце народження | Челябінськ, РРФСР, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР,  Нідерланди |
| Професія | Виконавець, музичний педагог |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Нагороди | Лицар ордена Нідерландського лева |
Зінóвій Володимирович Вінніков (англ. / нід. Zino Vinnikov) — відомий радянський і нідерландський скрипаль і педагог. Переможець і лауреат Всесоюзних та Міжнародних конкурсів. Є одним з провідних представників Санкт-Петербурзької скрипкової школи. У 2013 році був удостоєний звання Кавалера (Лицаря) Ордена Нідерландського Лева, найстарішої і вищої за статусом цивільної нагороди Нідерландів.
Освіта[ред. | ред. код]
Вінніков виріс в Києві, де вчився у професора Абрама Штерна. Потім закінчив Ленінградську консерваторію і аспірантуру у професора Веніаміна Шера (учня легендарного родоначальника Петербурзької скрипкової школи, Леопольда Ауера) і у професора Михайла Ваймана. Ще студентом Вінніков був удостоєний першої премії (розділеної з Віктором Третьяковим) на Всесоюзному конкурсі скрипалів у Москві (1965). Надалі він став лауреатом премій III Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського в Москві (1966), Міжнародного конкурсу імені королеви Єлизавети в Брюсселі (1971) і Міжнародного конкурсу імені Джордже Енеску в Бухаресті (перша премія і золота медаль, 1967).[1]
Соліст[ред. | ред. код]
Дебютував в 1963 році на сценах Ленінградської філармонії і Кіровського театру. Займаючись активною концертною діяльністю як в СРСР, так і за кордоном, він викладав також в Ленінградській консерваторії. У 1979 році Вінніков на запрошення Гаазького філармонічного оркестру (Резиденц-оркестру) з сім'єю емігрував до Нідерландів, де їм Королівським рішенням було надано громадянство. З тих пір Вінніков проживає в Нідерландах і у Франції.
Сьогодні Зіновій Вінніков — артист міжнародного масштабу, який має великий репертуар. Концертував у багатьох країнах Європи, в США, Канаді, Південній Америці, Китаї та Японії. Брав участь у відомих фестивалях, що проходять в Единбурзі, Сантандер, Афінах, Санкт-Петербурзі, Бонні, Парижі, Бордо і Лондоні. Виступав з багатьма видатними диригентами: Юрій Темирканов, Євген Светланов, Олександр Дмитрієв, Маріс Янсонс, Нееме Ярви, Геннадій Рождественський, Андре Превін, Ален Ломбар, Ганс Вонк, Яп ван Зведен, Володимир Ашкеназі, і інші. Слід зазначити особливу творчу співпрацю Віннікова з Ієгуді Менухіна, який захоплювався його грою. Їх спільний запис Скрипкового концерту, меланхолійний серенади і Мелодії П. І. Чайковського, в якій Менухин диригував Лондонським Королівським філармонічним оркестром (Royal Philharmonic Orchestra), мав великий міжнародний успіх і кілька разів перевидавався.[2][3] Альбом «Зіновій Вінніков грає п'єси Фріца Крейслера» (Zino Vinnikov Plays Fritz Kreisler) також отримав чудові відгуки.[4][5][6]
З 2004 року Вінніков співпрацює з Санкт-Петербурзької студією звукозапису «IMLab», яка випускає серію його дисків. Серед репертуару, недавно записаним Віннікова в Росії — Сонати і Партита для скрипки соло І. С. Баха, все Концерти для скрипки з оркестром І. С. Баха і В. А. Моцарта з Ансамблем солістів Заслуженого колективу Росії Академічного симфонічного оркестру Санкт-Петербурзької філармонії, і Альбом п'єс для скрипки і фортепіано («Листки з альбому») з піаністом Сергієм Мальцевим. У 2013 р відбувся випуск записи концертів для скрипки з оркестром Й. Гайдна, знову з Ансамблем солістів Заслуженого колективу Росії Академічного симфонічного оркестру Санкт-Петербурзької філармонії. Також студією «IMLab» були випущені три диска з обраними архівними записами з ленінградських концертів Віннікова 1960/1970-х років.[7]
Концертмейстер[ред. | ред. код]
Зіновій Вінніков займав посаду концертмейстера Академічного симфонічного оркестру Ленінградської філармонії, лондонського Королівського філармонічного оркестру (Royal Philharmonic Orchestra), Симфонічного оркестру Бордо-Аквітанії (Orchestre National Bordeaux-Aquitaine) і Гаагзького філармонічного оркестру (Residentie Orkest). Він також записав величезний оркестровий репертуар з видатними диригентами.
Камерна музика[ред. | ред. код]
У камерній музиці партнерами Віннікова були такі чудові музиканти як Філіп Хіршхорн, Міша Майський, Борис Пергаменщиков, Наталія Гутман, Елісо Вірсаладзе, Рональд Браутігам, Єлизавета Леонська і багато інших. Протягом більше 10-и років Вінніков був першим скрипалем і співзасновником в Нідерландах Glinka Kwartet (Квартету імені Глінки), з яким часто виступав у Нідерландах і гастролював за кордоном.
Педагог[ред. | ред. код]
Протягом багатьох років Зіновій Вінніков викладав у Ленінградській консерваторії, Роттердамської консерваторії, Утрехтской консерваторії і в Академії імені Бенджаміна Бріттена. Він продовжує регулярно давати майстер-класи, в тому числі в Санкт-Петербурзькій консерваторії,[8] і викладає обраним приватним студентам в Нідерландах.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Переможець (перша премія розділена з Віктором Третьяковим), Всесоюзний конкурс скрипалів, Москва (1965)
- Лауреат, Міжнародний конкурс імені П. І. Чайковського, Москва (1966)
- Переможець, Міжнародний конкурс імені Джордже Енеску, Бухарест (1967)
- Лауреат, Міжнародний конкурс імені королеви Єлизавети, Брюссель (1971)
- Кавалер (Лицар) Ордена Нідерландського Лева (2013)[9]
Дискографія[ред. | ред. код]
Сольні записи З. Віннікова були видані студіями Мелодія, RCA / Erasmus, Residentie Orkest, Tring International, Royal Philharmonic Orchestra, Eroica Classical і IMLab. У них виконуються твори Альбеніса, Ахрона, Бартока, Баха, Блоха, Венявського, Вівальді, Гаде, Гайдна, Дворжака, Дебюссі, Ізаї, Крейслера, Массне, Мійо, Моцарта, Понсе, Равеля, Сарасате, Сен-Санса, Сука, Чайковського, Шопена, Шоссона, і Шуберта.
Література[ред. | ред. код]
- ↑ Zino Vinnikov - The Artist. www.eroica.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2002. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Zino Vinnikov, Tchaikovsky: Violin Concerto in D Major, Op. 35, процитовано 20 лютого 2016
- ↑ Royal Philharmonic Orchestra, Tchaikovky's Violin Concerto in D Major, Op. 35. Serenade Melancolique, Op 26. Melodie, Op 42., 0, архів оригіналу за 2 липня 2019, процитовано 20 лютого 2016
- ↑ Zino Vinnikov; Fritz Kreisler; Yehudi Menuhin (30 грудня 2010), Plays Fritz Kreisler, Eroica Classical Recordings, архів оригіналу за 2 липня 2019, процитовано 20 лютого 2016
- ↑ CD reviews instrumental music. www.new-classics.co.uk. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Plays Fritz Kreisler by Zino Vinnikov. www.goodnoise.com. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Музыка > Дополнительная информация о товаре. ruslania.com. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ The International Conservatoire Week Festival 2009 | Санкт-Петербургская консерватория. www.conservatory.ru. Архів оригіналу за 5 лютого 2013. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Violist Zino Vinnikov Koninklijk onderscheiden (RNL) - Onderscheidingen Forum. www.onderscheidingenforum.nl. Архів оригіналу за 1 березня 2016. Процитовано 20 лютого 2016.
|
