Каганович Наум Аркадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каганович Наум Аркадійович
Народився 27 грудня 1903(1903-12-27)
Бердичів, Київська губернія, Російська імперія
Помер 20 січня 1938(1938-01-20) (34 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Національність єврей
Діяльність редактор
Alma mater ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад КНУ імені Тараса Шевченка
Партія РКП(б)

Нау́м Арка́дійович (Нухим Аронович) Кагано́вич (27 грудня 1903(19031227), місто Бердичів, тепер Житомирська область — 20 січня 1938) — радянський діяч, мовознавець. Директор Інституту мовознавства ВУАН (1934—1937). Член-кореспондент АН УРСР (1934).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в єврейській родині службовців. Член РКП(б) з 1920 по 1921 рік, звідки був виключений «як інтелігент, не пов'язаний з пролетаріатом».

У 1925 році закінчив Харківський інститут народної освіти, де працював до 1927 року. Одночасно в 1926—1927 роках — співробітник редакції газети «Красная армия». Працював також в Інституті єврейської пролетарської культури ВУАН (Харків).

У 1933—1934 роках — директор харківської філії Інституту мовознавства ВУАН.

З вересня 1934 по березень 1937 року — директор Інституту мовознавства ВУАН. Одночасно у 1935—1937 роках — відповідальний редактор журналу «Мовознавство». Також у 1936—1937 роках завідував кафедрою мовознавства Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

На початку 1930-х років розгорнув кампанію проти українських мовознавців, звинувачуючи їх в «буржуазному націоналізмі». Керував комісією, створеною при Народному комісаріаті освіти УСРР. Брав активну участь в русифікації української літературної мови та дискредитації українських лінгвістів.

Репресований. 27 листопада 1937 був заарештований органами НКВС за звинуваченням в участі в «українській контрреволюційній націоналістичної організації» і засуджений до розстрілу. Реабілітований посмертно в 1957 році.

Досліджував мову творів письменників, граматики української літературної мови. Один з керівників підготовки «Українського правопису» (Харків, 1933). Співавтор підручників «Граматика української мови. Морфологія», «Граматика української мови. Синтаксис» (обидва — Харків, 1935), брав участь у створенні і редагуванні «Російсько-українського словника» (Київ, 1937).

Праці[ред. | ред. код]

  • «Язык газеты». — M., 1926. — 247 с. (соавторы: M. Гус, Ю. Загорянский)
  • «О временных функциях причастий в русском литературном языке» // Наукові записки Харківської науково-дослідної кафедри мовознавства. — T. 2. — 1929. — С. 151—171.
  • «Кілька слів про словники» // Прапор марксизму. — 1930. — № 3. — С. 123—126.
  • «Соціальне забарвлення слів» // Критика. — 1930. — № 7—8. — С. 47—63.
  • «Основи» буржуазного мовознавства (Про методологію проф. Л. А. Булаховського) // Там же. — 1931. — № 10. — С. 49—64.
  • «Мова персонажів „Загибелі ескадри“ О. Корнійчука» // За якість художньої мови: 36. статей. X., 1934. — С. 46—58.
  • «Знищити коріння націоналізму в мовознавстві» / Харк. філія НДІ мовознавства ВУАН. — Вип. 4. — X.—К., 1934. — 32 с.
  • «На мовно-стилістичні теми». — X., 1934. — 92 с.
  • «Націоналістичні перекручення в українських перекладах творів Леніна» // Мовознавство. — № 2. — 1934. — С. 9—24.
  • «Піднести якість художньої мови» // За марксо-ленінську критику. — 1934. — № 5. — С. 95—105.
  • «Стилістичні особливості пролетарської публіцистики: 36. статей». — К.—X., 1935. — 71 с
  • «Граматика української мови. Морфологія»: Підручник для 5 і 6 кл. серед, пік. — X., 1935. — 112 с. (соавтор Г. В. Шевелёв; 3-є вид. 1937).
  • «Граматика української мови. Синтаксис»: Підручник для 6 і 7 кл. серед, шк. — X., 1935. — 112 с. (соавтор Г. В. Шевелёв; 3-є вид. 1937)
  • «Рідна мова» пана Огієнка // Мовознавство. — № 5. — 1935. — С. 151—158.
  • «Про дослідження мови драми і про мову „Платона Кречета“ О. Корнійчука» // Там само. — № 6. — 1935. — С. 3—47.
  • «Радянська поезія і фольклор» // Молодняк. — 1936. — № 5. — С. 113—127.
  • «Творчий метод Лесі Українки» // Літературна критика. — 1936. — № 7. — С. 46—65.
  • «Російсько-український словник». — К., 1937. — 890 с (редактор).

Джерела[ред. | ред. код]