Кагач (річка, Одеська область)
| Кагач | |
|---|---|
 | |
| 45°50′26″ пн. ш. 29°38′51″ сх. д. / 45.84074000002777183° пн. ш. 29.64750000002777952° сх. д. | |
| Витік | біля с. Нова Олексіївка |
| • координати | 45°53′44″ пн. ш. 29°32′04″ сх. д. / 45.89556° пн. ш. 29.53444° сх. д. |
| Гирло | Когильник |
| • координати | 45°50′26″ пн. ш. 29°38′51″ сх. д. / 45.84056° пн. ш. 29.64750° сх. д. |
| Похил, м/км | 2,6 |
| Країни: |
 Україна |
| Регіон | Одеська область |
| Довжина | 15 км |
| Площа басейну: | 108 км² |
| Притоки: | незначні |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Кагач (також відома як Фонтанка) — мала[1][2] річка в Україні в межах Білгород-Дністровського району Одеської області. Права притока річки Когильник[3].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина річки 29,5 км, похил річки — 2,6 м/км, ширина — 1-10 м, глибина — 0,1-1,2 м. Формується з багатьох безіменних струмків та водойм. Площа басейну 108 км². Річка має порівняно високий вміст фтору у поверхневих водах — до 0,73 мг/л[4]. На схилах долин річки активно розвинений карст[5].
Витік річки знаходиться на північний-захід від міста Татарбунари між селами Нова Олексіївка та Дельжилер. Русло перетинає одна гребля, яка утворює однойменне водосховище площею 125 га[2]. Заплави річки покриваються глиняно-піщаними нанесеннями і швидко замулюються. Через це створений у 1952 році на території міста Татарбунари став проіснував усього 6 років[6].
В центральній частині міста Татарбунари з правого берега до річки впадають води трьох великих джерел прісної мінералізованої води, а також нижні водоносні частини декількох балок. Ці три джерела, що б'ють з понтичного водоносного горизонту, дають більшу частину води, що потрапляє до річки Кагач. Крім них, на тому ж правому березі річки є ще три-чотири джерела вище і два-три нижче за течією.[7]
За приблизною оцінкою, сумарний дебет усіх джерел складає понад 10 л/с. Згідно з багаторічними спостереженнями, гідрологічна ситуація району суттєво змінилась після двох землетрусів 1981 і 1990 років. До цього водоносними була майже вся долина річки, отримуючи воду з п'яти-семи джерел вище за течією. Крім того, внаслідок землетрусів у багатьох власників ділянок правого берега річки висохли криниці. До цього дебет джерел Кагача складав не менше 20 л/с.[7]
У 70-ті роки ХХ століття водний об'єкт зазнав істотних змін, що вкрай згубно вплинули на його гідрологічний стан: випрямлення, осушення та розорення заплав, поглиблювання, зведення гребель та пересипів.[8][9][10] Порушення гідрологічного режиму річки Кагач стало однією з причин зменшення водності та забруднення криниць міста Татарбунари[11].
У 2019 році гирло річки було звільнене від пересипів радянських часів, що сприятиме відновлення річкового стоку та екосистем.[8][12]
Станом на 2023 рік, ми можемо спостерігати її змінення через зміну клімату у цій місцевості. Також неозброєним оком можна побачити що річка через людей стала вкрай забрудненою.
Розташування[ред. | ред. код]
Витік річки знаходиться вище за течією від однойменного водосховища між селами Нова Олексіївка та Дельжилер. Довжина річки 29,5 км. Впадає до річки Когильник біля міста Татарбунари.
Гирло річки Кагач у верхів'ях лимина Сасик знаходиться на території Дунайського біосферного заповідника.[8]
Галерея[ред. | ред. код]
-
Кагач в межах міста Татарбунари -
Кагач в межах міста Татарбунари -
Кагач в межах міста Татарбунари -
Притока водоносної балки в Кагач -
Кагач в межах міста Татарбунари
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За Водним кодексом України малою річкою вважається річка, розмір басейну якої менше 2 тис. км².
- ↑ а б Водні об'єкти Кілійського міжрайонного управління водного господарства [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.]; КМУВГ. Процитовано 2 червня 2020.
- ↑ Блажко А. П. Гідрохімічний режим та екологічний стан поверхневих вод в басейні річки Когильник //Одеса: Вісник ОНМУ — 2018. — № 1(54). — с. 108.
- ↑ В. І. Тригуб, Я. І. Гнат. Фтор у природних та стічних водах Південного Заходу України [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.] — Одеса: ОНУ ім. Мечникова, 2011. — С. 92.
- ↑ Коніков Є. Г. Небезпечні екзогенні геологічні процеси в південно-західній частині України // Одеса: Вісник ОНУ ім. Мечникова. — 2004. — Т. 9. — Вип. 4. — с. 185
- ↑ Дунай-Дністровська степова область Причорноморської низовини [Архівовано 1 вересня 2017 у Wayback Machine.]; ОНУ ім. Мечникова, БЗ № 1, 68— 1г, С. 460 (рос.)
- ↑ а б Мєдвєдєв, О. Ю., Мєдвєдєва, О. О. Підземні води Татарбунарського району: основні водоносні горизонти та їх використання. //Водне господарство України. — 2012. — Вип. 2. — с. 29-33.
- ↑ а б в Річки Когильник, Кагач та Сарата в Одеській області відтепер вільні і природні [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]; Дунайський біосферний заповідник. Процитовано 24 лютого 2020.
- ↑ Чисто там, де не смітять… [Архівовано 2 вересня 2017 у Wayback Machine.]; Ойкумена, № 2 (42) — С. 4, лютий 2015.
- ↑ Перший політ антикорупційного квадрокоптера [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.]; ТРГЕО «Відродження», 7 грудня 2015.
- ↑ Першоджерела [Архівовано 1 жовтня 2018 у Wayback Machine.]; Ойкумена, № 1 (21) — С. 6, січень 2010.
- ↑ Mother Nature recovers amazingly fast': reviving Ukraine's rich wetlands [Архівовано 28 лютого 2020 у Wayback Machine.]; Вінсент Манді, The Guardian, 27 грудня 2019 (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Екологічний паспорт Одеської області; Департамент екології та природних ресурсів ООДА, 2016 — С. 18.
- Наукові записки. Географія. Випуск 4 — Вінниця: Вінницький державний педагогічний університет, 2002. [Архівовано 2 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Каталог річок України [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. Ред. В. І. Мокляк. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 31. — (№ 355).
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
