Капніст Дмитро Павлович

Капніст Дмитро Павлович
Депутат Державної думи Російської імперії IV скликання від Полтавської губернії
1912 — 1917
Предводитель дворянства Золотоніського повіту
1910 — 1917
Народження:	17 червня 1879(1879-06-17) Полтава, Російська імперія
Смерть:	6 липня 1926(1926-07-06) (47 років) Париж
Країна:	Російська імперія
Освіта:	юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету
Партія:	Октябристи
Батько:	Павло Олексійович Капніст
Мати:	Емілія Олексіївна Лопухінаd

Граф Дмитро Павлович Капніст (5 (17) червня 1879(18790617), Полтава, Російська імперія — 6 липня 1926, Париж, Франція) — дворянин Російської імперії. Депутат Державної думи Російської імперії IV скликання від Полтавської губернії.

Життєпис

Народився 17 червня 1879 року в Полтаві. Батько, Павло Олексійович, був чиновником та походив із роду Капністів (онук поета Василя Капніста, син декабриста Олексія Капніста); мати, Емілія Олексіївна Лопухіна, була дочкою московського чиновника Олексія Лопухіна.

1903 року закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету.

У 1907—1908 роках служив товаришем прокурора Тамбовського окружного суду.

1910 року обраний предводителем дворянства Золотоніського повіту Полтавської губернії. Посаду обіймав до розпаду Російської імперії в 1917 році. Володів 200 десятинами землі.

1912 року обраний членом Державної думи Російської імперії IV скликання. Увійшов до фракції октябристів, а після її розколу — земців-октябристів. У 1915—1916 роках очолював Комісію із запитів. Під час розгляду питання щодо заборони відзначення 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка виступав проти заборони.

Під час Російської революції 14 березня 1917 року Тимчасовий комітет Державної думи призначив Дмитра Капніста комісаром у Міністерстві внутрішніх справ. 20 березня призначений комісаром Тимчасового уряду з питань друку, наступного дня — головою Особливої комісії з ліквідації Головного управління у справах друку. Під керівництвом Дмитра Капніста було розроблено проєкти реорганізації Петроградського телеграфного агентства, законів «Про друк» та «Про установи у справах друку». З квітня — помічник головноуповноваженого Південного району Російського товариства Червоного Хреста. Під час Корніловського заколоту в серпні 1917 року був членом Державної наради.

Після жовтневого перевороту емігрував до Франції. Помер у Парижі, у клініці Вільжюїф, 6 липня 1926 року. Похований за два дні на цвинтарі Вілетт.

Родина

Одружився із Ольгою Федорівною Бантиш (1896—1943). У сім'ї народився син Олексій (9 жовтня 1916(19161009), Петроград — 18 лютого 1993, Париж).

Джерела

• А. П. Пятнов. КАПНИ́СТЫ // Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2009. — Т. 13. Канцелярия конфискации — Киргизы. — 784 с. — ISBN 978-5-85270-344-6. (рос.)
• В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2001. — Т. 3. — С. 186—187. (рос.)
• Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 188, 217.
• Модзалевскій, Вадимъ Львовичъ. Малороссійскій родословникъ. — Кіевъ : Тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К, 1910. — Т. 2 : Е-К. — С. 296. (рос. дореф.)
• Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Харьков : САГА, 2009. — С. 86. (рос.)