Католицька церква в Того
 Католицька церква в То́го | |
|---|---|
| Тип | католицька церква в регіоніd |
| Класифікація | Католицька церква |
| Теологія | Католицьке богослов'я |
| Структура | Дієцезії: 7 |
| Парафії | 151 |
| Учасники | 1 483 000 осіб (2004; 24,85%) |
| Священики | 448 (2004) |
 Католицька церква в Того у Вікісховищі | |
Като́лицька це́рква в То́го — найбільша християнська конфесія Того. Складова всесвітньої Католицької церкви, яку очолює на Землі римський папа. Керується конференцією єпископів. Станом на 2004 рік у країні нараховувалося близько 1 483 000 католиків (24,85% від усього населення)[1]. Існувало 7 діоцезій, які об'єднували 151 церковних парафій. Кількість священиків — 448 (з них представники секулярного духовенства — 321, члени чернечих організацій — 127), постійних дияконів — 0, монахів — 337, монахинь — 735.
Історія[ред. | ред. код]
Перші католицькі місіонери в Того з'явилися у середині XIX століття, пізніше ніж протестантська Бременська пресвітеріанська місія[2]. Найуспішніша місія була організована товариством вербістів у 1892 році. Якщо 1893 року в німецькій колонії Того мешкало лише 60 католиків, то на 1912 рік було лише вчителів катехізису майже 300 осіб, 207 з яких були місцеві неофіти. У 1912 році діяло 162 католицькі школи з 7,7 тисяч учнів, а католицька громада була більшою за 12 тисяч осіб. Цьому сприяла чисельна перевага католиків у адміністрації колонії, а також більша активність католицької місії в мовній германізації місцевого населення.[3]
У серпні 1914 року з початком Першої світової війни англійські й французькі війська швидко зайняли територію Того, де німці не мали жодних військових сил. Німецька католицька місія зіткнулася з серйозними ускладненнями, аж до висилання католицьких священиків з країни та ставлення до них як військовополоненних. Остаточно всі німецькі місіонери були оголошені військовополоненними в жовтні 1917 року та до січня 1918 року вивезені до Великої Британії. Вже в кінці 1918 року місіонери здебільшого повернулися до Німеччини й надалі намагалися знову потрапити до Того. Втім, умови Версальського мирного договору завадили відновити місію, оскільки територію було передано Франції.[4]
Апостольським вікарієм Того з 1921 до 1945 року був Жан-Марі Сессу[fr], який активно боровся з розповсюдженням місцевих язицницьких вірувань та ритуалів[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистика за країною // Catholic-Hierarchy.org.
- ↑ Kenneth R. Ross (18 травня 2017). Christianity in Sub-Saharan Africa. Edinburgh University Press. с. 176. ISBN 978-1-4744-1205-6.(англ.)
- ↑ Lawrance, B. N. (2000). Most obedient servants. The politics of language in German colonial Togo [Архівовано 25 грудня 2019 у Wayback Machine.] (Vol. 40, No. 159, pp. 489-524). Éditions de l’École des hautes études en sciences sociales.(англ.)
- ↑ Miotk, Andrzej (2016). The Collapse Of The SVD Togo Mission (1914-1921). Annales Missiologici Posnanienses (21): 117. doi:10.14746/amp.2016.21.7. ISSN 1731-6170.(англ.)
- ↑ Brivio, Alessandra. Religious Encounters and Personal Dependency in Togo: Vodun, Anti-Witchcraft Movements and Catholic Church (2015). ASA 2015 Annual Meeting Paper(англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Католицька церква в Того
- Статистика за країною [Архівовано 18 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Catholic-Hierarchy.org.
|
Це незавершена стаття про Того. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |