Кеплер Тата Григорівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кеплер.
Кеплер Тата Григорівна
Народилася 16 березня 1986(1986-03-16) (38 років)
Країна  Україна
Діяльність продюсерка, рестораторка, волонтерка
Знання мов іврит
Нагороди
Відзнака Президента України «Національна легенда України» Відзнака Президента України «Золоте серце»

Тата Григорівна Кеплер (нар. 16 березня 1986) — українська громадська діячка, продюсерка, рестораторка, волонтерка.

Життєпис[ред. | ред. код]

Тата Кеплер народилася 16 березня 1986 року. Раннє дитинство провела в Ізраїлі. Після повернення в Україну жила з матір'ю в Чернівцях. У 1993—2002 рр. навчалася й закінчила Чернівецьку школу № 41.

Після школи переїхала до Києва. Працювала у 2005—2010 роках копірайтеркою, продюсеркою. 2011 року, завдяки знайомству зі співвласником телерадіокомпанії «ТВА», була запрошена на посаду головного продюсера телеканалу і повернулась до Чернівців[1]. 2013 року стала в. о. генерального директора ТОВ "ТРК «ТВА»[2][3].

2014 року повернулась до Києва, працювала директоркою з розвитку та планування мережі кав'ярень Aroma Espresso Bar[4]. З 2016 року очолила мережу «Близнюки Камікадзе»[5], у складі якої найбільший бар України «БарменДиктат», а також заклади «Склад», «Верхній бар» та Solod Levantine Grill[6].

2014 року, після початку війни, долучилася до забезпечення військових медичною допомогою. Від початку повномасштабного російського вторгнення покинула місце роботи задля волонтерської діяльності[7]. Для підтримки армії та населення на деокупованих і прифронтових територіях запустила рух «Птахи» в межах і за організаційної підтримки заснованого Людмилою та Андрієм Пишними Благодійного фонду «Відчуй». Задекларована Татою Кеплер та її однодумцями мета проєкту «Птахи» — «допомагати там, куди не доїжджають лікарі. Рятувати побратимів». Діяльність «Птахів» передбачає декілька напрямків: комплектація військової тактичної медицини; медична допомога і ліки для далеких сіл прифронтової території, сірих зон, деокупованих районів; закупівля шиферу й деревини для пошкоджених дахів у далеких селах[8].

Завдяки ініціативі Леоніда Остальцева і Тати Кеплер ЗСУ офіційно відмовилися від використання радянського формулювання «Евакуація 200» щодо транспортування тіл загиблих бійців. З літа 2022 року відповідні підрозділи називаються «На щиті»[9][10].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Відзнака Президента України «Національна легенда України» (20 серпня 2022) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національної освіти, мистецтва, спорту, охорони здоров'я, а також багаторічну плідну громадську діяльність[11][12]
  • Відзнака Президента України «Золоте серце» (5 грудня 2023) — за вагомий особистий внесок у надання волонтерської допомоги та розвиток волонтерського руху, зокрема під час здійснення заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та подолання її наслідків[13][14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Остапа, Світлана (16 березня 2011). Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив. ГО «Детектор медіа». Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  2. ↑ Нацрада переоформила ліцензію чернівецького каналу ТВА. Керівником компанії замість Василя Забродського стала Тата Кеплер. «Погляд». Чернівці. 20 червня 2013. Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  3. ↑ Забродський припинив мовлення ТВА. Тата Кеплер очолила ТВА. З телеканалу звільнилися всі журналісти. «БукІнфо». Чернівці. 6 березня 2013. Архів оригіналу за 2 вересня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  4. ↑ Фотопроект «Помешанные». артпроєкт theNorDar (рос.). Київ. 2014-01. Архів оригіналу за 2 червня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  5. ↑ ТОВ «Близнюки Камікадзе». Опендатабот. Київ. 6 червня 2016. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  6. ↑ Українським барам можуть заборонити працювати після 22:00. Barout​.media. Київ. 12 жовтня 2020. Архів оригіналу за 2 травня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  7. ↑ Люди, що наближають Перемогу. New Voice. Київ. 23 серпня 2023. Архів оригіналу за 30 серпня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  8. ↑ Проєкт "Птахи". vidchui.org. Київ. 2023. Архів оригіналу за 9 червня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  9. ↑ Гумпроєкт із транспортування тіл загиблих військових перейменовано - "На щиті". Інтерфакс-Україна. Київ. 11 серпня 2022. Архів оригіналу за 24 серпня 2022. Процитовано 2 вересня 2023.
  10. ↑ Інформація про Тату Кеплер. Forbes Ukraine. Київ. 2023. Архів оригіналу за 12 серпня 2023. Процитовано 2 вересня 2023.
  11. ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2022 року № 588/2022 «Про нагородження відзнакою Президента України “Національна легенда України”»
  12. ↑ Президент вручив видатним українцям відзнаку «Національна легенда України» // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 22 серпня 2022 р.
  13. ↑ Указ Президента України від 5 грудня 2023 року № 799/2023 «Про нагородження відзнакою Президента України «Золоте серце»»
  14. ↑ Доки б'ються волонтерські серця, доти б'ється Україна — у Міжнародний день волонтера Президент вручив відзнаку «Золоте серце» // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 5 грудня 2023 р.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кеплер_Тата_Григорівна&oldid=42316124