Кешк
Кешк (тур. Köşk — дозор, вахта[1]) — житлова укріплена баштоподібна споруда ранньосередньовічного замку в Середній Азії, аналогічна донжону. Кешк, споруджений із сирцевої цегли, ставив глинобитну платформу з похилими гранями[2].
«Золотим століттям» ранньосередньовічних замків Середньої Азії були V—VIII століття — час політичної роздробленості, дезурбанізації та встановлення феодального господарського укладу. Дрібні володіння цього часу були практично самостійні і постійно перебували у стані бойової готовності: кожен правитель побоювався нападу сусідів і сам не проти захопити їх володіння. В умовах численні замки аристократів-землеробів будувалися насамперед із розрахунком на оборону і безпеку. Кешки зазвичай будувалися двоповерховими, причому житлові та приймальні приміщення в цьому випадку розташовувалися на верхньому поверсі[3].
У роботі, присвяченій передісламській архітектурі Середньої Азії, С. Г. Хмельницький спробував дати узагальнену класифікацію замків цієї епохи з погляду планування. Було виділено 4 типи:
- Каре одноманітних приміщень, що оточують внутрішній двір.
- Будівля з центральним приймальним залом (квадратним і, можливо, купольним) оточеним низькими приміщеннями.
- Будівля з центральним приймальним залом (більш-менш симетричною щодо обох осей), «ядром» якої слугує невеликий купольний хол, що з'єднує навколишні приміщення.
- Будинки з асиметрично розташованою (зазвичай у кутку) прямокутною приймальною залою, яка з двох або, рідше, з трьох боків оточена широким коридороподібним кулуаром[3].
У IX—X століттях створення держав Тахіридів і Саманідів на місці колишніх дрібних володінь зводить нанівець значення укріплених «лицарських гнізд»: лицарі — «дехкане» втрачають незалежність і йдуть служити правлячої династії, феодальні усобиці припиняються або, принаймні, слабнуть, безпека аристократа-землевласника та його роду залежить тепер більше від стану справ у державі, ніж від товщини стін та висоти його родового замку. Нову ситуацію сформулював Ісмаїл Самані, який скасував ремонти «довгої стіни» (Канпірак) навколо Давньобухарської оази: «Поки я живий, я — стіна Бухари»[3].
Є припущення, що в X—XII століттях, коли кешки місцевого доісламського лицарства втратили своє значення, деякі з них були перетворені на невеликі караван-сараї нетрадиційного вигляду та устрою.
Kax[ред. | ред. код]
Великий кешк називається «ках». Іноді кешком називають найбільш укріплену частину каху[4][5].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Словарь архитектурно-реставрационных терминов
- ↑ Архитектурный словарь
- ↑ а б в Хмельницкий, 2000, с. 65—133.
- ↑ Istorii︠a︡ narodov Uzbekistana. — AN UzSSR, 1947.
- ↑ Василий Владимирович Бартольд. История культурной жизни Туркестана. — Изд-во Академии наук СССР, 1927.
Література[ред. | ред. код]
- Хмельницкий С. Г. Между кушанами и арабами. Архитектура Средней Азии V—VIII вв. — Берлин—Рига : GAMAJUN, 2000. — 288 p.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://stambul4you.ru Кєшк, конак, яли та касир