Кириченко Данило Костянтинович
| Данило Кириченко Кириченко Данило Костянтинович | ||
|---|---|---|
 Старший сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
20 жовтня 1996 м. Луганськ, Україна | |
| Смерть |
15 квітня 2022 (25 років) м. Маріуполь, Україна (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | «Бродяга» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2022 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС України | |
| Рід військ |
 Національна гвардія | |
| Формування |
 Полк «Азов» | |
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Данило Костянтинович Кириченко — старший сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Данило Кириченко 1996 року в місті Луганськ, де й проживав до 2014 року. Після 9-го класу школи вступив на навчання до коледжу Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля та опановував професію IT-інженера. Будучи противником створення ЛНР 17-річний юнак пішов воювати добровольцем, брав участь у війні на сході України у складі батальйону Айдар. Вже наступного року долучився до окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, був гранатометником. 2015 року брав участь у боях за Широкине поблизу Маріуполя. Воїна було поранено під час обстрілу позиції: один уламок потрапив Данилові в стегно, другий пошкодив носа. Його забирали на гелікоптері до шпиталю у Дніпрі. У мирному житті також був активним футбольним фанатом луганської «Зарі». На рубежі 2021—2022 років майже дев'ять місяців перебував з побратимами на Світлодарській дузі, де зосереджувалася лінія оборони на Донбасі до 24 лютого 2022 року. Там отримав друге поранення. Внаслідок того ворожого удару втратив найкращого друга. Під час служби в «Азові» закінчив офіцерські та сержантські курси. Навчався у Донецькому національному університеті та мав на меті зростати по службі. Не бачив себе ні ким іншим, окрім як військовим. Дружина згадує, як казав, що в Азовському русі знайшов себе та своїх людей. І якщо б у нього таку можливість відібрали — не знав би, що робити.
З початком російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року «Бродяга» (позивний Данила Кириченка) перебував у Маріуполі. Незадовго в передчутті вторгнення Данило евакуював дружину та півторарічну донечку в Дніпро. З побратимами вони їздили Маріуполем і виконували бойові завдання. Коли відійшли на «Азовсталь» також виїжджали до міста, працювали, поверталися до бункеру.
Загибель[ред. | ред. код]
Загинув у ніч з 14 на 15 квітня 2022 року. На азовців скинули авіабомбу, яка завалила підземні поверхи. Під час сну вони перебували на мінус третьому або шостому поверсі. Загинуло, щонайменше, троє. Тіло Данила Кириченка та інших загиблих перебувають на непідконтрольній Україні території. Робиться все можливе, щоб їх забрати та гідно поховати[1][2].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилися донька Кириченко Теона Данилівна 04.06.2020 року народження та дружина Убийвовк Аліна Геннадіївна з якою він познайомився в 2016 році, а одружився у жовтні 2019 року[2].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ До Дня захисників і захисниць України!. https://univd.edu.ua (укр.). 13 жовтня 2021. Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ а б Шилин, Максим (22 червня 2022). Где он был последние восемь лет? Ушел на фронт в 17, погиб в 25. Жена солдата — о личном и военном. https://vot-tak.tv (рос.). Процитовано 30 серпня 2022.
- ↑ Опубліковано чергові укази про нагородження воїнів. Посмертно – 59. Новинарня (укр.). 6 травня 2022. Процитовано 29 серпня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 5 травня 2022 року № 312/2022 «Про відзначення державними нагородами України»