Кияшко Віктор Іванович
Віктор Іванович Кияшко | |
---|---|
Народження |
22 квітня 1920 Устинівка |
Смерть |
16 квітня 1945 (24 роки) Германсдорф |
Поховання | Нижньосілезьке воєводство |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | артилерія |
Роки служби | 1941–1945 |
Звання | сержант |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Кияшко Віктор Іванович у Вікісховищі |
Ві́ктор Іва́нович Кия́шко (нар. 22 квітня 1920 — 16 квітня 1945) — радянський артилерист часів Другої світової війни, навідник гармати 1248-го армійського артилерійського винищувального протитанкового полку (6-а армія, 1-й Український фронт), сержант. Герой Радянського Союзу (1945).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 22 квітня 1920 року в селі Устинівка (нині — районний центр Кіровоградської області). Українець. Дитячі роки провів у Запоріжжі, навчався у Запорізькій середній школі № 59.
До лав РСЧА призваний у 1941 році. Учасник німецько-радянської війни з того ж року. Воював на Південно-Західному, 3-у і 1-у Українських фронтах. Двічі був поранений.
Особливо сержант В. І. Кияшко відзначився 7 лютого 1945 року в бою поблизу населеного пункту Мальч (Польща). Одним з перших викотив свою гармату на відкриту позицію і впритул розстріляв піхоту супротивника, замінивши пораненого командира. Коли закінчилися снаряди, зібрав групу з 17 стрільців і відкрив вогонь по ворогу. У цій битві знищив 2 ворожі гармати, 3 кулемети та багато живої сили противника.
15 квітня 1945 року був смертельно поранений і помер наступного дня у шпиталі 446-го окремого медико-санітарного батальйону. Похований на північно-східній околиці села Германсдорф поблизу Бреслау.[1]
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, сержантові Кияшку Віктору Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка»[2].
Також був нагороджений медаллю «За відвагу» (18.09.1944).
Пам'ять[ред. | ред. код]
У 1946 році ім'ям Віктора Кияшка названо одну з вулиць міста Запоріжжя[3].
Література[ред. | ред. код]
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ [Витяг з алфавітної книги померлих у 446-у МСБ(рос.). Архів оригіналу за 29 Листопада 2014. Процитовано 19 Листопада 2014. Витяг з алфавітної книги померлих у 446-у МСБ(рос.)]
- ↑ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10.04.1945 р.(рос.). Архів оригіналу за 11.05.2017. Процитовано 19.11.2014.
- ↑ [Улица Кияшко в Запорожье(рос.). Архів оригіналу за 29 Листопада 2014. Процитовано 19 Листопада 2014. Улица Кияшко в Запорожье(рос.)]
Посилання[ред. | ред. код]
- Біографія на «Az-libr.ru» [Архівовано 10 Серпня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Народились 22 квітня
- Народились 1920
- Померли 16 квітня
- Померли 1945
- Поховані в Нижньосілезькому воєводстві
- Радянські артилеристи Другої світової війни
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Нагороджені медаллю «За відвагу»
- Уродженці Устинівки
- Персоналії:Запоріжжя
- Герої Радянського Союзу — українці
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Померли в Нижньосілезькому воєводстві