Койтас (надгробок)
Койтас — тип історичних надгробних пам'яток, що походить від стилізованих скульптурних зображень барана. Поширений на півострові Мангишлак та плато Устюрт.
Опис[ред. | ред. код]
Найбільш ранні койтаси, що збереглися, датуються початком X століття. Ранні пам'ятники найчастіше являють собою стилізовані зображення баранів із рельєфним виділенням голови та закручених рогів. Поверхні пам'яток можуть бути покриті зображенням зброї. Найбільш реалістично виглядають скульптурні зображення, що звуться кошкартаси, і виділяються в окрему групу надгробків[1].
Койтаси пізніших періодів під впливом ісламу стали виконуватися у вкрай умовному вигляді і виглядають як кам'яні блоки з круглим завершенням, покриті орнаментальним різьбленням[1], або навіть як брусоподібні брили, поставлені на ребро [2].
Пам'ятники виконували переважно з пісковика або вапняку [3]. Як правило, спочатку на землю встановлювалася плита основи, а на неї — постамент та основний об'єм. Постамент найчастіше висікався в моноліті з основним обсягом [2].
Вважається, що койтаси виникли під впливом культу баранів, поширеного у тюркських народів Середньої Азії[4]. Однак археолог С. Ажигалі припускає, що спочатку форма койтасів не асоціювалася з баранами [5].
Подібні надгробки були поширені у казахів і туркменів, які проживали на Мангишлаку та Устюрті[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Малые формы надгробных памятников. Мангистауский областной историко-краеведческий музей. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 15 травня 2020.
- ↑ а б в Ажигали, 2002, с. 336.
- ↑ Ажигали, 2002, с. 32.
- ↑ Байпаков К. М. Культ барана у сырдарьинских племён // Археологические исследования древнего и средневекового Казахстана / Отв. ред. К. А. Акишев. — Алма-Ата : Наука, 1980. — С. 32—45.
- ↑ Ажигали, 2002, с. 23.