Конотопське диво

Конотопське диво

Конотопське диво — український народний переказ події, що трапилася в середині XVII ст. в м. Конотоп. Короткий опис подій, що сталися у Конотопській фортеці, міститься у «Літописі Самовидця». Невідомий автор літопису розташував короткий опис події в кінці розділу, присвяченому подіям 1652 року в період Хмельниччини. В тексті йдеться про загибель сім’ї урядника Сосновського та чудесне збереження їх останків в колодязі.

Сучасна орфографія

Того ж року в осені диво велике сталося у Конотопі біля замку. Після відходу жовнірства, або ще від першого року тієї війни, мешкав у тому замку урядник Сосновський з дружиною, що мав п'ятеро дітей. Як Калиновського вбито під Батогом, так і на Задніпровщині старост багато вбито, так і цього старосту в тому ж замку конотопському та сваволя вбила з дружиною та з дітьми, і в тому ж замку конотопському в колодязь всіх було вкидано. Це вбивство сталося про святу Трійцю на неділі. Той колодязь був глибокий, сажнів близько десяти, якщо не більше. Тіла вбитих залишали в тому колодязі у воді аж до Воздвиження Чесного Хреста, коли вода піднялася і всі тіла на верх винесла, а потім, вода знову вернулась на свій рівень у колодязі, на очах багатьох людей. Ці тіла в цілості залишилися, і жителі копотопські ці тіла, там же неподалік того ж таки колодязя викопавши яму, похоронили.

Оригінальний текст 1846 р.

Того жъ року въ осени́ чудъ немалый стался въ Конотопѣ мѣстѣ у замку, бо по отходѣ жолнѣрства, албо́ еще отъ пе́ршого ро́ку тое́й войны, зостался былъ урядникъ Сосно́вскій зъ жоною, который мѣлъ и пятеро дѣтей своихъ, зъ жоною своею спло́женныхъ, и мѣ́шкалъ въ томъ замку конотопскомъ до сего часу. Якъ Калиновского зне́сено на Батозѣ, за́разъ и тутъ на Заднѣпру старо́стъ много позаби́ванно, где и того старосту въ томъ же за́мку конотопскомъ тая своеволя убила зъ жоною и зъ дѣтми, особъ четверо, и тамъ же въ томъ за́мку конотопскомъ въ колодязь всѣхъ вкидано. Которое то забойство сталося о святой Тройцы на томъ тижню. А тотъ колодязь былъ глыбокій, саженей коло десяти, ежели не болше. Итакъ тіе тѣла побитыхъ зоставали въ томъ колодязѣ въ водѣ ажъ до Воздвиженія Честнаго Креста, и въ той часъ незнать откуля́ узялася вода и тотъ колодязь выполнила и усѣ тіе тѣла на верхъ вынесла, и якъ оные зъ тее́й води побрано, знову вода уступила на свое мѣсце внизъ въ колодязь при очахъ многихъ людей. А тіе тѣла въ цѣлости зоставали. Которые то тѣла жители копотопскіе, тамъ же неподалеку того жъ колодязя выкопавши яму, поховали.

Джерела та література

• Лѣтопись Самовидца о войнахъ Богдана Хмельницкаго. — М.: Университетская Типографія, 1846.
• Літопис Самовидця / Видання підготував Я. І. Дзира. — Київ: «Наукова думка», 1971. — 208 с. текст [Архівовано 8 квітня 2005 у Wayback Machine.] djvu
• Осадчий Євген. Про "Конотопське чудо"