Константін Гурмузакі
| Константін Гурмузакі | |
|---|---|
| нім. Constantin Hormuzaki рум. Constantin Hurmuzaki | |
 | |
| Народився |
12 листопада 1811 Чернівці, Австрійська імперія |
| Помер |
15 лютого 1869 (57 років) Відень, Австро-Угорщина |
| Країна |
 Австрійська імперія |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | німецька |
| Брати, сестри | Алеку Гурмузакі, Євдоксій Гурмузакі, Георге Гурмузакі і Ніколае Гурмузакі |
Константін Д. Гурмузакі (рум. Constantin Hurmuzaki, нім. Constantin Hormuzaki; (12 листопада 1811, Чернівці, Буковина, Австрійська імперія — 15 лютого 1869, Відень) — румунський юрист і політик.
Біографія[ред. | ред. код]
Син Доксачі Гурмузакі та один з братів Гурмузакі, він народився в родинному маєтку в Чернівцях. Він відвідував початкову школу на Буковині. Потім вивчав право у Віденському університеті, який закінчив у 1834 році. У 1844 році оселився в Яссах, столиці Молдови, ставши відомим адвокатом. Разом з братом Алеком Гурмузакі збирав архівні документи з історії румунів у Кишиневі та Одесі. У 1850 році він приєднався до комітету з реорганізації народної освіти, а в 1852 році — до комітету з правової реформи. За свою роботу в цій комісії, яка призвела до створення кодексу законів та шкільного статуту, він отримав звання аги[1].
Прихильник об'єднання князівств, він представляв Роман у Молдавському спеціальному Дивані. Двічі був міністром юстиції в новій союзній державі та депутатом законодавчих зборів 1860 та 1861 років. У 1867 році він був обраний до палати депутатів тогочасної Румунії. Того ж року він допоміг прийняти закон про концесії на будівництво залізниць.
Помер у Відні у віці 67 років і похований у комуні Дулчешть, повіту Нямц,[1] поруч зі своїм братом Алеком, на подвір'ї церкви Зіслання Святого Духа[2]. Його ім'ям названі вулиці в містах Констанца та Сібіу.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Satco and Niculică, pp. 187-88
- ↑ Mormintele istoricilor Constantin și Alexandru Hurmuzachi, Dulcești. monumenteneamt.ro (рум.). Monumente istorice din Neamț. Процитовано 18 серпня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Emil Satco, Alis Niculică (eds.), Enciclopedia Bucovinei, Vol. II. Сучава: Editura Karl A. Romstorfer, 2018.ISBN 978-606-8698-22-9
