Копичинецький народний драматичний театр імені Богдана Лепкого
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Копичинецький народний драматичний театр імені Богдана Лепкого | ||||
|---|---|---|---|---|
|
49°06′16″ пн. ш. 25°54′28″ сх. д. / 49.10452777780555067° пн. ш. 25.90780555558333376° сх. д.Координати: 49°06′16″ пн. ш. 25°54′28″ сх. д. / 49.10452777780555067° пн. ш. 25.90780555558333376° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Місто | ||||
| Тип | театр | |||
| Відкрито | 1967 | |||
| Керівництво |
Орест Савка (1965—?) Мар'яна Репко | |||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
 | ||||
 Копичинецький народний драматичний театр імені Богдана Лепкого у Вікісховищі | ||||
Копичинецький народний драматичний театр імені Богдана Лепкого — самодіяльний драматичний театр міського центру культури й дозвілля в м. Копичинцях Копичинецької громади Чортківського району Тернопільської области.
Історія[ред. | ред. код]
15 грудня 1967 року засновано самодіяльний драматичний театр, якому того ж року присвоєно звання «Самодіяльний народний театр».
У 1946—1965 роках діяв як драматичний гурток при Копичинецькому будинку культури, від 1965 — самостійний театр. Від 1966 при театрі працює студія з дворічним програмним навчанням.
Художній керівник і режисер театру — Орест Савка (1965—?); нині — Мар'яна Репко.
Вистави[ред. | ред. код]
Поставлено понад 70 спектаклів, зокрема:
- 1970 — «Солов'їна ніч» В. Єжова;
- 1975 — «Підступність і кохання» Ф. Шіллера;
- 1978 — «Овід» Е.-Л. Войнич;
- 1984 — «Піти й не повернутись» В. Бикова;
- 1987 — «В списках не числився» Б. Васильєва;
- 1988 — «Дорога Олена Сергіївна» Л. Розумовської;
- 1989 — «Гайдамаки» за Т. Шевченком;
- 1990 — «Невольник» М. Кропивницького за Т Шевченком;
- 1993 — «У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської;
- 1997 — «Мазепа, гетьман український» Б. Мельничука за Б. Легким;
- 2004 — «Мати-наймичка» за Т. Шевченком;
- 2008 — «Зв'язкова генерала» О. Савки[1];
- 2011 — «Тріумф прокурора Дальського» К. Гупала[2] та інші.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Тернопільська обласна премія імені Степана Будного (1980);
- Всеукраїнська премія імені братів Летких (1998);
- відзнаки республіканських та всесоюзних фестивалів художньої творчості (1975—1977, 1983—1987);
- відзнаки міжнародних фестивалів «Тернопільські театральні вечори» (1991—1993), обласного конкурсу ім. Леся Курбаса (1987, 1992, 1998[3], 2003), всеукраїнського фестивалю аматорських театрів за творами українських класиків (1992), всеукраїнських оглядів народної творчості (1999-2001), фестивалю «Театральна осінь — 2002» (м. Прилуки, Чернігівська область);
- багаторазовий переможець оглядів самодіяльної художньої творчості.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Любарська, Л. «Зв'язкову генерала» бачили у Копичинцях // Свобода. — 2008. — 23 лют. — С. 8. — (Враження)
- ↑ Олещук, І. Прем'єра вистави «Тріумф прокурора Дальського» на сцені Копичин. нар. театру ім. Б. Лепкого // Шлях до прозріння : документи, спогади, публіц. і літ. твори про громад.-політ. життя 90-х років ХХ і поч. ХХІ ст. — Тернопіль, 2011. — С. 119—120.
- ↑ Приз імені Леся Курбаса має постійну прописку //Свобода. — 1998. — 13 черв.
Джерела[ред. | ред. код]
- Дем'янова, І. Копичинецький народний театр ім. Б. Лепкого // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 175—176. — ISBN 966-528-199-2.
- Копичинецький народний самодіяльний драматичний театр … / вступ. ст. В. Дишканта. — Тернопіль : Облполіграфвидав, 1988. — 46 с.
- Копичинецький народний драматичний театр ім. Богдана Лепкого / автори вступ. статей : О. Шикула, Б. Мельничук. — Тернопіль : Новий колір. — 2007. — 32 с.
- Демків, Б. «Грати не гримом, а душею…» // Ровесник. — 1971. — 7 липня.
- Тимчишин, Т. Самобутнє слово в мистецтві // Ровесник. — 1978. — 10 жовт.
- Лисай, Л. Не знає старості театр // Ровесник. — 1985. — 29 жовт.
- Жолдак, Б. Тернопільський триптих // Культура і життя. — 1986. — 4 трав.
- Бандурка І., Любарська, Л. Два ювілеї на одній сцені // Вільне життя. — 2008. — 10 січ. — С. 3.
- Журавка, І. Народному театру — 50 років // Вільне життя плюс. — 2018. — № 31 (20 квіт.). — С. 1. — (Ювілей).
- Бандурка, І. Театральні Копичинці — неординарне явище // Тернопіль вечірній. — 2008. — 26 берез. — 1 квіт. — С. 15.
- Ліберний, О. Театр — візитівка Копичинців // Свобода. — 2008. — 1 серп. — С. 8. — (Мистецтво).