Користувач:Wilertie/Чернетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку запропоновано перейменувати на Трактат про Сільське Господарство. Можливо, її поточна назва не відповідає нормам української мови або правилам іменування статей у Вікіпедії.
Пояснення причин і обговорення — на сторінці Вікіпедія:Перейменування статей.
«Трактат про Сільське Господарство»
Italia, m.t. varrone, de rustica, XV sec., pluteo 51.3
Автор Марк Теренцій Варрон
Назва мовою оригіналу [Re Rustica Libri III]
Мова Латинська мова
Жанр Трактат
Видано 37 р. до Р.Х.

Трактат про Сільське Господарство (Лат. De Re Rustica Libri III) - тритомний підручник у формі діалогу римського вченого Марка Теренція Варрона [1], в якому він розглядав усі аспекти сільського господарства, які були актуальними в той час. Варрон опублікував книгу на 80-му році життя, у 37 році до Р. Х. і присвятив її свїй дружині Фунданії.

Зміст трактату[ред. | ред. код]

У своїй роботі Варрон охоплює всі сфери сільського господарства. Свою роботу він поділяє на три книги, кожна з яких стосується підсфери сільського господарства: Перша книга [2] - щодо сільського господарства (De agricultura), Друга книга [3] розповідає про худобу (De re pecuaria), Третя [4] - про сільське пасовище (De pastione villatica). Робота в першу чергу спрямована на заможного землевласника, який повинен бути всебічно обізнаний веденням сільського господарства. Розділи сільськогосподарської спрямованості доповнюються науковими положеннями. Загальний тон невимушений і не сухий, дидактичний.

Форма та структура[ред. | ред. код]

Дія твору відбувається під час зародження сільськогосподарської кризи в Римі після громадянської війни; з цією метою він має намір надати поради, які можуть оптимізувати врожайність землі, яка тоді оброблялася екстенсивними і насправді не дуже плідними методами. У ній, за цицеронівським прикладом, хоча й з меншою стилістичною майстерністю, автор використав модель арістотелівського діалогу , виділяючи кожному співрозмовнику самодостатнє втручання.

Кожна книга оформлена у формі дискусії. Учасники відбираються з урахуванням конкретної теми, у якій вони обізнані та постійно змінюються. Дискусії відбуваються в різні часові проміжки. В Першій книзі між 45 і 37 роками до Р. Х., у Другій книзі між 67 р. та 50 р. до Р. Х., та в Третій книзі у 50 р. до Р. Х. У дослівників також є думка, що Варрон міг писати ще й раніше, а потім, просто переглянув і оформив це разом.

Книга 1: De agri cultura[ред. | ред. код]

У передмові до цієї книги Варрон подає коротку історію грецької літератури про сільське господарство і перечисляє більше 50 авторів. Перша книга (De agricultura) [2], присвячена його дружині та стосується управління земельною власністю, від маленьких полів до великих вілл. Головними учасниками розмови є тесть Варрона - Гай Фунданій, а також Гай Ліциній Столо та Гней Тремелій Скрофа. Вони зустрічаються між 45 і 37 роками до Р. Х. в храмі Теллуса в Римі. Багато уваги приділяється темі, коли та які роботи необхідно виконати протягом року. Саме тому власник вілли повинен мати знання з астрономії, щоб знати, наприклад, коли вказується час сходу Плеяд.

Гней Тремелій Скрофа також звертається до впливу місяця:

«Деякі речі слід робити на полях, коли місяць зростає, а не спадає, а деякі речі слід робити навпаки, найбільше це стосується посіву зернових культур та вирубки лісів». [5]

Книга 2: De re pecuaria[ред. | ред. код]

Друга книга (De re pecuaria) [3], присвячена його другові Турраніо Нігро, у ній йдеться про розведення стад та вівчарство. Співрозмовники зустрічаються в 67 році до Р. Х. під час Піратської війни в маєтку, ймовірно, біля Бутритіна. Найвидатніші учасники - Тит Помпоній Аттік і Гней Тремелій Скрофа. У другій книзі представлено як правильно доглядати за вівцями, козами, свинями, ослами, кіньми, за великою рогатою худобою, а також пояснюється як правильно видобувати та збувати молочну та вовняну промисловість.

Книга 3: De pastione villatica[ред. | ред. код]

Дії у Третій книзі (De pastione villatica) [4] відбувається в 50 році до Р. Х. в Римі, присвячена присвячена його другу Квінту Пінню.

Варрон чекає на результати виборів едилів разом із сенатором Квінтом Аксієм, авгуром Аппієм Клавдієм і кількома знайомими. Описується становлення Аппія Клавдія консулом, після попередньої фальсифікації голосів. [6] У Третій книзі описано вольєрне та сільськогосподарське тваринництво. Описано розведення птахів (павичів, горлиць, дроздів, гусей, качок, курей), диких тварин (кабанів, оленів, зайців), прісноводних і морських риб, равликів та бджіл.

З одного боку, ці тварини служать для розваги господаря та його гостей та задля завоювання престижу, а з іншого вони приносять гроші.

«Так, а щодо пташника, який стоїть у цьому маєтку, я знаю, що тільки з нього було продано п’ять тисяч дроздів по три денарії, так що шістдесят тисяч сестерціїв». [7]

Висновки[ред. | ред. код]

Важливим джерелом є досвід Варрона, який сам є землевласником і докладно описує свій досвід. На відміну від Катона, який був на сто років старший , Варрон розглядає тему більш теоретично: землевласник уже не сам керує своєю землею, а керує управителем своєї землі. [8] Крім усього іншого, Варрон точно розраховує робочу силу необхідних рабів. Він рекомендує будувати заміські будинки подалі від боліт, в яких живуть комахи, які, потрапляючи через рот і ніс, можуть викликати серйозні захворювання.

"De re rustica" демонструє доволі заплутані описи, виявляючи дивовижну схильність Варрона аналізувати свої предмети на частини, а ці частини ще на частини. Хоча цей аналіз іноді доводить його до марних крайнощів, він також являє собою новий крок у логічній організації прози в римській літературі. [9]

Вплив праці Варрона на інших авторів[ред. | ред. код]

Колумелла запозичив у Варрона, як деталі, так і загальне ставлення до перетворення сільського життя. Пліній Старший також читав книги Варрона про землеробство і запозичив деякі моменти з них. Проте, автори пізньої античності воліли посилатися на Колумеллу, а не на Варрона. [10]

Пізніше, П’єр де Крещенці значною мірою використав його у своїй праці "Opus ruralium commodorum", яку він написав між 1304 і 1309 роками.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ "Marcus Terentius Varro | Roman author". Encyclopedia Britannica.
  2. ↑ а б Varro, De re rustica 1.
  3. ↑ а б Varro, De re rustica 2.
  4. ↑ а б Varro, De re rustica 3.
  5. ↑ Varro, De re rustica 1, 37, 1.
  6. ↑ Varro, De re rustica 3, 5, 18.
  7. ↑ Varro, De re rustica 3, 2, 15.
  8. ↑ Harrison, Fairfax (1918). "Note Upon the Roman Agronomists". New York: The Macmillan Company. pp. 1–14 [10].
  9. ↑ Varro, Marcus Terentius (2014) [1934].
  10. ↑ Zur Wirkungsgeschichte: Dieter Flach, Varro, Buch 2, Einleitung, Das Nachleben.

Література[ред. | ред. код]

  • A. Corso, I cenacula della villaurbana nel «De re rustica» di Varrone , Venezia, Istituto Veneto di scienze, lettere ed arti, 1981.
  • Michelangelo Giusta, Per il testo delle «Res rusticae» di Varrone (libri I-II), Alejandría, Edizioni dell'Orso, 2006.
  • Eralda Noè, I proemi del «De re rustica» di Varrone, Pavía, Tipografia del Libro, 1977.
  • A. Cossarini, Unità e coerenza del «De re rustica» di Varrone, Bolonia, Tip. Compositori, 1976.
  • A. Corso, I cenacula della villa urbana nel «De re rustica» di Varrone, Venezia, Istituto Veneto di scienze, lettere ed arti, 1981.
  • M. Waehler, De Varronis “Rerum rusticarum” fontibus quaestiones selectae. Dissertatio philologica , Ienae, typis A. Kaempfe, 1912.
  • Варрон Марк Теренцій // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 78. — ISBN 978-966-439-921-7.
  • M. Waehler, De Varronis «Rerum rusticarum» fontibus quaestiones selectae. Dissertatio philologica, Ienae, typis A. Kaempfe, 1912.
  • Silke Diederich: Römische Agrarhandbücher zwischen Fachwissenschaft, Literatur und Ideologie. De Gruyter, Berlin 2007, ISBN 978-3-11-019954-3.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Wilertie/Чернетка&oldid=42542281