Королівська бібліотека (Турин)
| Королівська бібліотека (Турин) італ. Biblioteca Reale di Torino | |
|---|---|
 | |
| 45°04′22″ пн. ш. 7°41′10″ сх. д. / 45.07285000002777764° пн. ш. 7.68634500002777798° сх. д.Координати: 45°04′22″ пн. ш. 7°41′10″ сх. д. / 45.07285000002777764° пн. ш. 7.68634500002777798° сх. д. | |
| Країна: |
 Італія[1] |
| Тип: | історична |
| Складова | Палаци Савойського дому і Musei reali di Torinod |
| Розташування | Турин[1][5] |
| Адреса |
Італія, Piazza Castello 191, 10122 Torino |
| Заснована | 1839 |
| Статус спадщини | частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і національна спадщина Італіїd[1] |
| Фонди: | 200.000 |
| Площа приміщень: | 1500 квадратний метр[3] і 400 квадратний метр[3] |
| Сайт: | bibliotecareale.beniculturali.it/index.php?lang=en |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Королівська бібліотека (Турин) (італ. Biblioteca Reale (Torino)) — традиційна назва бібліотеки, що була створена у місті Турин у першій половині 19 ст.
Історія створення[ред. | ред. код]
В королівському зібранні були живопис і книги. Частку книг викрали під час наполеонівської навали. Ще частину король Карл Альберт подарував у бібліотеку Туринського університету. Напередодні 1839 року король зажадав створити бібліотеку із тих залишків, що були після крадіжок вояками Наполеона Бонапарта і передач у Туринський університет. Наказ на організаційні роботи по створенню бібліотеки отримав граф Мікеле Саверіо Прована Саббіоне. У новий заклад король Карло Альберто передав усі книги власного зібрання. До них додали видання від різних донаторів.
В подальшому зростанням збірок бібліотеки опікувався королівський бібліотекар Доменко Проміс, котрий комплектував відділки з геральдики, військової історії, історії королівства обох Сицилій, нумізматики тощо.
Інвентар новоствореної бібліотеки на 1840 рік нараховував вже 30.000 видань. Бібліотеку розмістили в крилі королівського палацу. Пристосування під бібліотеку зробили за проектом архітектора Пеладжо Пеладжи. Він же розробив декор у стилі грізайль, котрий виконали на стелі художники Марко Антоніо Тріфольї та Анжело Мойя 1841 року.
Значущість бібліотеки у 19 ст. створювали за рахунок придбання рідкісних і антикварних видань, інкунабул з додачею збірок друкованої графіки та оригінальних малюнків художників. Все це потроху почала отримувати і Королівська бібліотека у Турині.
Королівський трон Італії після її об'єднання у єдину державу посів представник савойської династії Віктор Еммануїл ІІ. Він мало звертав уваги на Королівську бібліотеку у Турині, позаяк був заклопотаний залишити ефектний слід у новоствореній державі. Відтак він опікувався меценатськими справами у престижних містах Флоренції та у самому Римі. Королівська бібліотека у Турині в цей період зростала мало і повільно лише за рахунок дарунків та наказа отримувати обов'язковий зразок кожного видання у краї безкоштовно.
Тим не менше за період існування бібліотека отримала декілька художньо вартісних видань, малюнки художників Західної Європи, приватні архіви, старовинні мапи, друковану графіку.
Приміщення[ред. | ред. код]
Бібліотека не має окремого приміщення. Її розмістили у Королівському палаці, а бібліотечні раритети зберігають у підмуркових коморах.
Фонди, перелік[ред. | ред. код]
- 200.000 друкованих книг
- 187 інкунабул (першодруки)
- 4500 рукописів
- 3055 малюнків різних століть і декількох європейських шкіл
- власне зібрання старовинних мап
- власна колекція друкованої графіки тощо.
Обрані твори з колекції малюнків[ред. | ред. код]
-
Бенвенуто Челліні, «Бородань», 16 ст. -
Франческо ді Джорджо, малюнок до трактата про архітектуру, бл. 1470 р. -
Франческо ді Джорджо, сторінка рукопису з малюнками до трактата про архітектуру, бл. 1470 р. -
Леонардо да Вінчі. Замальовки конячих ніг, бл. 1490 р.
Скарби бібліотечного зібрання[ред. | ред. код]
- Збірка малюнків Леонардо да Вінчі, серед котрих і так званий автопортрет у пізньому віці. Трактат про птахів, повернутий у бібліотеку російським колекціонером Федором Сабашниковим, коли той дізнався, що рукопис Леонардо був викрадений і потайки проданий йому.
- Архів, недруковані рукописи і партітури композитора Антоніо Вівальді
- Колекція малюнків західноєвропейських майстрів Італії, Швейцарії, Німеччини, Фландрії тощо.
Див. також[ред. | ред. код]
- Сейченто
- Бароко
- Гваріно Гваріні
- Каплиця Гваріні
- Туринська плащаниця
- Автопортрет (Леонардо)
- Антоніо Вівальді
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ https://www.librari.beniculturali.it/it/biblioteche-pubbliche-statali/
- ↑ а б в ISTAT 2019 survey on Italian libraries — 2021.
- ↑ ISTAT 2020 survey on Italian libraries — 2022.
- ↑ а б Anagrafe delle biblioteche italiane — 1990.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівська бібліотека (Турин)
- https://web.archive.org/web/20151222134320/http://www.bibliotecareale.beniculturali.it/index.php?lang=en (сайт бібліотеки)
- Aylie Lonmon: Turin und Umgebung. DuMont Reiseverlag, Ostfildern 2005, S. 92 f, ISBN 3-7701-6314-1
- Friedrich Wilhelm Schubert: Handbuch der allgemeinen Staatskunde von Europa: Die Italienischen Staaten Neapel und Sicilien, Sardinien, der Kirchenstaat, Toscana, Parma, Modena, Lucca und S. Marino. Band 1, Teil 4, Gebrüder Bornträger, Königsberg 1839, S. 312
|
