Королівська бібліотека (Турин)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королівська бібліотека (Турин)
італ. Biblioteca Reale di Torino
45°04′22″ пн. ш. 7°41′10″ сх. д. / 45.07285000002777764° пн. ш. 7.68634500002777798° сх. д. / 45.07285000002777764; 7.68634500002777798Координати: 45°04′22″ пн. ш. 7°41′10″ сх. д. / 45.07285000002777764° пн. ш. 7.68634500002777798° сх. д. / 45.07285000002777764; 7.68634500002777798
Країна:  Італія[1]
Тип: історична
Складова Палаци Савойського дому і Musei reali di Torinod
Розташування Турин[1][5]
Адреса Італія Італія, Piazza Castello 191, 10122 Torino
Заснована 1839
Статус спадщини частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і національна спадщина Італіїd[1]
Фонди: 200.000
Площа приміщень: 1500 квадратний метр[3] і 400 квадратний метр[3]
Сайт: bibliotecareale.beniculturali.it/index.php?lang=en

Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Королівська бібліотека (Турин) (італ. Biblioteca Reale (Torino)) — традиційна назва бібліотеки, що була створена у місті Турин у першій половині 19 ст.

Історія створення[ред. | ред. код]

В королівському зібранні були живопис і книги. Частку книг викрали під час наполеонівської навали. Ще частину король Карл Альберт подарував у бібліотеку Туринського університету. Напередодні 1839 року король зажадав створити бібліотеку із тих залишків, що були після крадіжок вояками Наполеона Бонапарта і передач у Туринський університет. Наказ на організаційні роботи по створенню бібліотеки отримав граф Мікеле Саверіо Прована Саббіоне. У новий заклад король Карло Альберто передав усі книги власного зібрання. До них додали видання від різних донаторів.

В подальшому зростанням збірок бібліотеки опікувався королівський бібліотекар Доменко Проміс, котрий комплектував відділки з геральдики, військової історії, історії королівства обох Сицилій, нумізматики тощо.

Інвентар новоствореної бібліотеки на 1840 рік нараховував вже 30.000 видань. Бібліотеку розмістили в крилі королівського палацу. Пристосування під бібліотеку зробили за проектом архітектора Пеладжо Пеладжи. Він же розробив декор у стилі грізайль, котрий виконали на стелі художники Марко Антоніо Тріфольї та Анжело Мойя 1841 року.

Значущість бібліотеки у 19 ст. створювали за рахунок придбання рідкісних і антикварних видань, інкунабул з додачею збірок друкованої графіки та оригінальних малюнків художників. Все це потроху почала отримувати і Королівська бібліотека у Турині.

Королівський трон Італії після її об'єднання у єдину державу посів представник савойської династії Віктор Еммануїл ІІ. Він мало звертав уваги на Королівську бібліотеку у Турині, позаяк був заклопотаний залишити ефектний слід у новоствореній державі. Відтак він опікувався меценатськими справами у престижних містах Флоренції та у самому Римі. Королівська бібліотека у Турині в цей період зростала мало і повільно лише за рахунок дарунків та наказа отримувати обов'язковий зразок кожного видання у краї безкоштовно.

Тим не менше за період існування бібліотека отримала декілька художньо вартісних видань, малюнки художників Західної Європи, приватні архіви, старовинні мапи, друковану графіку.

Приміщення[ред. | ред. код]

Бібліотека не має окремого приміщення. Її розмістили у Королівському палаці, а бібліотечні раритети зберігають у підмуркових коморах.

Фонди, перелік[ред. | ред. код]

  • 200.000 друкованих книг
  • 187 інкунабул (першодруки)
  • 4500 рукописів
  • 3055 малюнків різних століть і декількох європейських шкіл
  • власне зібрання старовинних мап
  • власна колекція друкованої графіки тощо.

Обрані твори з колекції малюнків[ред. | ред. код]

Якоб Йорданс. «Мучеництво св. Квентіна», малюнок до картини, бл. 1650 р.

Скарби бібліотечного зібрання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівська бібліотека (Турин)