Королівська обсерваторія Бельгії
| фр. Observatoire Royal de Belgique | |
|---|---|
 | |
|
| |
| Країна |
 Бельгія[1] |
| Розташування | Уккел |
| Код | 012 |
| Відкрито | 8 червня 1826 |
| Сайт: | astro.oma.be |
  Королівська Обсерваторія Бельгії Королівська Обсерваторія Бельгії (Бельгія) | |
 | |
 Королівська обсерваторія Бельгії у Вікісховищі
| |
Королівська Обсерваторія Бельгії (фр. Observatoire Royal de Belgique, нід. Koninklijke Sterrenwacht van België) — головна бельгійська обсерваторія, розташована в місті Уккел.
Обсерваторія була заснована у Сен-Жоссі-тен-Ноде в 1826 році королем Сполученого Королівства Нідерландів Вільямом I за ініціативою астронома Адольфа Кетле, а 1890 року перенесена в Уккел.
Основними напрямками досліджень є геодинаміка, астрометрія, астрофізика, фізика Сонця. В обсерваторії знаходиться Всесвітній центр даних індексу сонячних плям.
Історія[ред. | ред. код]
У 1823 році Адольф Кетле вперше звернувся до уряду Сполученого Королівства Нідерландів з проханням заснувати астрономічну обсерваторію в Брюсселі. Віллем I задовольнив його прохання в 1826 році, і будівництво почалося в 1827 році в Сен-Жосс-тен-Ноде в Брюсселі. Метеорологічні спостереження почалися швидко, але доставка та встановлення астрономічного обладнання йшло повільно. Кетле був призначений астрономом у 1828 році.
Під час Бельгійської революції в обсерваторії та навколо неї точилися бої. Кетле зберіг свою посаду при новому уряді і невдовзі почав наукові спостереження. До 1834 року будівлі та інструменти були остаточно завершені. Після смерті Кетле в 1874 році його наступником став його син Ернест.
У 1876 році новим директором став Жан-Шарль Узо. Того ж року він запросив Франсуа ван Ріссельберга приєднати його до служби прогнозу погоди. 26 вересня 1876 року обсерваторія опублікувала свій перший «Метеорологічний бюлетень»[2]. Ставши директором, Узо одразу почав планувати перенесення обсерваторії в Уккел. Йому вдалося покращити фінансування, збільшити науковий штат і повністю оновити прилади. Перша бельгійська астрономічна експедиція була відправлена в Сантьяго і Сан-Антоніо для спостереження за проходженням Венери в 1882 році. Він намагався розділити метеорологічний та астрономічний відділи, але уряд йому відмовив. У 1883 році в Уккелі почалося будівництво нової обсерваторії, але відставка Узо в 1883 році затримала переїзд, який був завершений лише в 1890—1891 роках.
Жорж Леконт був призначений директором у 1900 році, змінивши Франсуа Фолі та А. Ланкастера. Під його керівництвом в 1901 році почалися сейсмологічні вимірювання, а в 1906 році були запущені перші повітряні кулі. У 1913 році метеорологічний відділ нарешті став незалежною організацією — Королівським метеорологічним інститутом. Після Першої світової війни Центральне бюро астрономічних телеграм розташовувалось в Уккелі з 1920 по 1922 рік, а очолював його Леконт.
Хвороба змусила Леконта піти у відставку в 1925 році, і його наступником став Пол Стробант[3]. Під його керівництвом обсерваторія придбала багато нових інструментів, був створений відділ астрофізики, сейсмологічна станція також була укомплектована новими приладами.
З 1936 року обсерваторією керував завзятий спостерігач Ежен Дельпорт, який розгорнув програму спостережень астероїдів.
.jpg)
Його наступник, Поль Буржуа, залучив обсерваторію до великих міжнародних проектів. У цей час Раймон Кутр побудував радіоастрономічну станцію в Умені, яка містила 48 параболічних антен. Також було встановлено кілька підземних станцій для вивчення літосферних припливів. У 1957 році Міжнародний геодезичний і геофізичний союз доручив Королівській обсерваторії координувати спостереження за літосферними припливами, що створило Постійну службу літосферних припливів, штаб-квартира якої відтоді знаходиться в обсерваторії.
З 1981 року в обсерваторії також знаходиться Всесвітній центр даних індексу сонячних плям[4].
З 1981 по 1990 рік обсерваторією керував Поль Мелькіор. За цей час він створив і розвинув у Вальферданжі, у Люксембурзі, важливу підземну лабораторію геодинаміки, гравіметрів, горизонтальних маятників, екстензометрів, клінометрів тощо.
Король Бодуен I був астрономом-аматором і дуже цікавився Королівською обсерваторією. Після його смерті біля входу була встановлена статуя на честь короля.
Директори обсерваторії[ред. | ред. код]
- Адольф Кетле (1828—1874)
- Ернест Кетле (1874—1876)
- Жан-Шарль Узо (1876—1883)
- Франсуа Фолі
- Жорж Леконт (1900—1925)
- Пол Стробант (Paul Stroobant)
- Ежен Дельпорт (з 1936)
- Поль Буржуа (Paul Bourgeois)
- Поль Мелькіор (1981—1990)
Популяризація науки[ред. | ред. код]
Зазвичай обсерваторія недоступна для відвідувачів, однак регулярно проходять дні відкритих дверей[5][6], коли всі охочі можуть відвідати обсерваторію, Королівський метеорологічний інститут і Королівський бельгійський інститут космічної аерономії.
З 1935 року працює Брюссельський планетарій, який адміністративно підпорядкований обсерваторії.
Відображення в культурі й науці[ред. | ред. код]
- У 1991 році режисер Єва Гудова отримала спеціальний приз журі на фестивалі Filmer à tout prix за документальний фільм про астрономів Королівської обсерваторії Бельгії під назвою «Груповий портрет в окулярах»[7].
- Астероїд 1276 Уккелія названо на честь міста, а астероїд 16908 Ґрезельберґ — на честь пагорба, на якому розташована обсерваторія.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://erfgoedkaart.be/?id=8889
- ↑ Royal Academy of Science, Letters and Fine Arts of Belgium (1958–1959). Biographie Nationale (PDF) (фр.). Brussels. с. 362.
- ↑ Geschiedenis van Koninklijke Sterrenwacht van België (нід.). Belgian Science Policy Office. 1 February 2007. Архів оригіналу за 21 October 2013. Процитовано 21 October 2013.
- ↑ Solar Influences Data analysis center.
- ↑ Édition digitale de Charleroi (20-09-2018). Uccle : Pôle espace ouvert au public dans une semaine à Uccle. La Nouvelle Gazette. Процитовано 08-10-2020..
- ↑ Le Pôle Espace à Uccle ouvre ses portes le week-end du 29 et 30 septembre / BX1. BX1. 29-09-2018. Процитовано 08-10-2020..
- ↑ Annuaire du film belge 1991/92 — Jaarboek van de Belgische film 1991/92 (Bruxelles, Cinémathèque royale de Belgique, 1992), P. et Le court en dit long 1990—1991 (Bruxelles, Direction de l'Audiovisuel du Ministère de la Culture et des Affaires sociales, 1991), 127.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 17 квітня 2006 у Wayback Machine.]
- Фото з днів відкритих дверей 2007 року
.svg){kind=small}
