Косенко Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Косенко.
Ф
Олександр Косенко
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Петрович Косенко
Народження 18 січня 1970(1970-01-18) (54 роки)
  Дніпропетровськ, УРСР, СССР
Зріст 176 см[1]
Вага 71 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція Універсал
Юнацькі клуби
СРСР ДЮСШ «Дніпро-75»
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
1993—1996 Україна «Механізатор» 74 (87)
1996—1998 Україна «Локомотив» (Одеса) 52 (64)
1998—2000 Україна «Запоріжкокс» 65 (68)
2000—2002 Росія «Фінпромко-Альфа» 59 (34)
2002—2005 Україна «Шахтар» 84 (49)
2004 → Україна «Шахатар-2» 2 (1)
2005—2008 Україна «Будівел» 82 (29)
2008—2009 Україна «Планета-Міст» 20 (3)
2013—2014 Україна «Енергія-2» 7 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996—1998 Україна Україна (студ.) ? (12)
1995—2004 Україна Україна ? (42)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2009—2013 Україна «Вибір»
2013—2014 Україна «Енергія» (Львів)
2014— Україна Україна
Звання, нагороди
Звання
Заслужений майстер спорту України
Заслужений майстер спорту України

** Тільки на посаді головного тренера.

Олекса́ндр Петро́вич Косе́нко (нар. 18 січня 1970, Дніпропетровськ[2], Українська РСР, СРСР) — український футзаліст. Після завершення ігрової кар'єри — футзальний тренер. Головний тренер збірної України з футзалу. У минулому — універсал низки українських клубів, гравець національної збірної України. Дворазовий віцечемпіон Європи, заслужений майстер спорту України.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчив школу зі срібною медаллю. Після завершення навчання у школі і ДЮСШ «Дніпро-75»[3], де він займався футболом разом з братами Олександром і Сергієм Москалюками, Сергієм Момоновим, Костянтином Єременко і Валерієм Воробйовим, на два роки пішов в армію[4]. Після дембеля вступив в Дніпропетровський металургійний інститут, де навчався і одночасно грав у футбол у чемпіонаті серед колективів фізкультури та студентській першості. Пізніше разом з Сергієм Ярошенком і Євгеном Хлівнюком був запрошений у футзальний клуб «Механізатор»[5].

2000 року Валерій Водян очолив російський клуб «Фінпромко-Альфа» і запросив до команди 6 українських гравців, серед яких був і Косенко[5].

Невдовзі після розформування «Будівела» 3 грудня 2008 року підписав на 2,5 роки контракт з «Планетою-Міст»[6].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Дебютував у головній українській команді 23 жовтня 1995 року в матчі проти збірної Югославії, в якому відкрив свій рахунок голам за збірну[7].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Кар'єра клубного тренера[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри очолив аматорський клуб «Вибір»[8], який виступав у чемпіонаті України з пляжного футболу і футзальних змаганнях місцевого рівня. За 4 роки з цим клубом Косенко зумів по одному разу виграти чемпіонат України з пляжного футболу і чемпіонат Дніпропетровська з футзалу.

11 квітня 2013 року було оголошено, що Олександр Косенко очолить львівську «Енергію»[9], але через зайнятість у Дніпропетровську він приїхав до Львова і приступив до своїх обов'язків тільки у травні[10].

Кар'єра тренера збірної України[ред. | ред. код]

Замість Євгена Ривкіна, який пішов зі збірної України після чемпіонату Європи в Бельгії, головним тренером «жовто-блакитних» 27 червня 2014 року призначили Олександра Косенка. Контракт уклали на 2,5 роки[11]. Після призначення Косенко говорив: «Я не витаю в хмарах і усвідомлюю всю відповідальність цієї роботи, тому, перш за все, я уявляв все навантаження, яке на мене ляже. Я, звичайно, радий, що мені довірили працювати зі збірною».

21 червня 2017 року підписав новий контракт терміном до 31 грудня 2020 року[12].

Нагороди і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

«Механізатор»
«Локомотив» (Одеса)
«Запоріжкокс»
«Фінпромко-Альфа»
«Шахтар»
Україна Збірна України

Срібний призер чемпіонату Європи (2): 2001, 2003

Україна Студентська збірна України

Чемпіон світу серед студентів: 1998

Особисті[ред. | ред. код]

Як тренер[ред. | ред. код]

«Вибір»
  • Україна Чемпіонат Дніпропетровська з футзалу
    • Чемпіон (1): 2011/12
«Енергія»

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Профіль на сайті sport.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 26 січня 2020.
  2. ↑ Украина на словенском ЧЕ-2018: визитная карточка [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Оводов Юрий. Александр Косенко: «От Югорска до Андорры» // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 38 (309) (19-25 сентября). — С. 21. (рос.)
  4. ↑ Бабій, Олег (15 лютого 2018). «А забий Корідзе — ми б стали чемпіонами Європи». Чому футзальна збірна України зупинилася у чвертьфіналі Євро-2018 і як усе розпочиналось. football24.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
  5. ↑ а б Чайка, Сергей (19 січня 2010). АЛЕКСАНДР КОСЕНКО : При правильной постановке дела можно играть с грандами. futsalukrain.at.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020. (рос.)
  6. ↑ Александр Косенко — игрок Планеты-Мост [Архівовано 15 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  7. ↑ Yugoslavia 5:9 Ucraina (італ.)
  8. ↑ Александр КОСЕНКО: «Москвичеву нужно дать время поработать» [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ В «Енергії» зміни на тренерському містку. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 30 січня 2020.
  10. ↑ КОСЕНКО: «Вчити енергетиків грати в футбол не потрібно» [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]
    «Енергія» — «Локомотив». Прев’ю [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Александр Косенко утвержден главным тренером сборной Украины [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Виконком АФУ призначив головних тренерів збірних України. Архів оригіналу за 30 січня 2020. Процитовано 30 січня 2020.
  13. ↑ World Futsal Player 2000 (англ.)
  14. ↑ World Futsal Player 2002 (англ.)
  15. ↑ Futsalplanet Awards: World Futsal Player of the Year 2003 [Архівовано 18 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
    Міні-футбольна спільнота визначила найкращого гравця світу 2003 року
  16. ↑ Futsalplanet Awards 2004 [Архівовано 19 грудня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
  17. ↑ Герасименко Евгений. Конгломерат финалистов // Газета «Футбол Review». — 2002. — Вип. 1-4 (376-379) (17-20 января). — С. 15. (рос.)
  18. ↑ Новости мини-футбола №21 (рос.)

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Косенко_Олександр_Петрович&oldid=42367547