Крамар Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крамар Володимир Михайлович
Народився 28 липня 1904(1904-07-28)
село Рижанівка, тепер Звенигородського району Черкаської області
Помер 8 вересня 1999(1999-09-08) (95 років)
місто Київ
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
Національність українець
Діяльність військовослужбовець
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Кутузова I ступеняОрден Кутузова II ступеняОрден Суворова II ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Володимир Михайлович Крамар (28 липня 1904(19040728), село Рижанівка, тепер Звенигородського району Черкаської області — 8 вересня 1999, місто Київ) — український військовий діяч, начальник штабу Київського військового округу, генерал-полковник. Депутат Верховної Ради УРСР 6-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині.

З жовтня 1926 року — у лавах Червоної армії.

Член ВКП(б) з 1929 року.

Здобув вищу військову освіту.

У липні — листопаді 1939 року — начальник оперативного відділення штабу 15-ї кавалерійської Кубанської дивізії.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Служив начальником 1-ї частини, а з серпня по вересень 1941 року — начальником штабу 32-ї кавалерійської дивізії. У вересні 1941 року був поранений, лікувався у військових госпіталях.

Могила Володимира Крамара, Байкове кладовище

З 1942 року служив помічником, згодом заступником начальника оперативного відділу штабу Донського, а потім Центрального фронтів. З 1944 по 1945 рік — заступник начальника оперативного управління штабу 1-го Білоруського фронту.

Після війни продовжував службу в Радянській армії на штабній роботі.

У березні 1954 — березні 1956 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача військ Закавказького військового округу.

З 1956 року — начальник Оперативного управління Головного оперативного управління Генерального Штабу Збройних Сил СРСР. Брав участь у розробці операції із придушення збройного постання у Будапешті та окупації Угорщини осінню 1956 року.

У вересні 1959 — грудні 1964 року — начальник штабу — 1-й заступник командувача військ Київського військового округу.

Потім  — у відставці. Проживав у місті Києві, де й помер у 95-річному віці 8 вересня 1999 року. Похований разом з дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, 50°25′00″ пн. ш. 30°30′05″ сх. д. / 50.4168028° пн. ш. 30.5016583° сх. д. / 50.4168028; 30.5016583).

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]