Красна Могила

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Красна Могила

Дебальцеве — Красна Могила
Донецька залізниця
Луганська дирекція
м. Вознесенівка

Панорама станції
Панорама станції
Панорама станції
48°05′16″ пн. ш. 39°47′12″ сх. д. / 48.08778° пн. ш. 39.78667° сх. д. / 48.08778; 39.78667Координати: 48°05′16″ пн. ш. 39°47′12″ сх. д. / 48.08778° пн. ш. 39.78667° сх. д. / 48.08778; 39.78667
Рік відкриття 1878 (146 років)
Попередня назва Провалля (до 1922)
Колій 7
Платформ 3
Тип платформ(и) 1 бічна та 2 острівні
Форма платформи прямі
Вулиця Залізнична, 75-Б
Відстань до Києва, км 956
Відстань до Дебальцевого, км 124,1
Відстань до Довжанської, км 12
Код станції 500804 ?
Код «Експрес-3» 2214208 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса
Мапа
Красна Могила. Карта розташування: Луганська область
Красна Могила
Красна Могила

Кра́сна Моги́ла — прикордонна залізнична станція Луганської дирекції Донецької залізниці на лінії Дебальцеве — Красна Могила, за 12nbsp;км від станції Довжанська і є останньою станцією перед державним кордоном України з Росією (10,4 км). Розташована в місті Вознесенівка Довжанського району Луганської області. До 2014 року на станції Красна Могила знаходився прикордонний пункт контролю Червона Могила Луганської митниці для залізничного транспорту на лінії Лиха — Гуково[1].

Історія[ред. | ред. код]

Станція відкрита 1878 року, під первинною назвою Провалля.

У грудні 1919 року біля станції відбувся запеклий бій 8-го Богучарського полку 33-ї кавалерійської дивізії червоноармійців, який прибув з радянської Росії з силами білогвардійського генерала Костянтина Мамонтова. У цьому бою загинуло 475 червоноармійців.

Постановою Ради праці та оборони СРСР від 28 квітня 1920 року «З нагоди пам'яті 400 червоноармійців, жертв контрреволюції, які поховані на станції Провалля Катерининської залізниці» станція Провалля перейменована в станцію Красна (Червона) Могила[2].

Обеліск «Червона Могила»

7 листопада 1922 року, з нагоди 5-ї річниці Жовтневого перевороту, біля станції відкрито пам'ятник полеглим. В тому ж 1922 році станція перейменована на Красну Могилу.

5 червня 2014 року Кабінет Міністрів України, з міркувань громадської безпеки та з метою запобігання виникненню загрози життю та здоров'ю населення внаслідок небезпечних подій, які відбуваються на окремих тимчасово окупованих територіях, ухвалив рішення про припинення руху через цей пункт пропуску, а також через сім інших пунктів на російсько-українському кордоні[3].

У травні 2023 року, в рамках дерусифікації інфраструктури «Укрзалізниці», Луганська ОВА запропонувала долучитися до обрання назв 9 станцій, що на Луганщині, в тому числі і станцію Красна Могила, яку передбачено перейменувати на однойменну назву з містом[4].

Послуги[ред. | ред. код]

На станції виконуються послуги:

  • продаж пасажирських квитків;
  • прийом й видача багажу, вантажів повагонними та мілкими відправленнями (є під'їзні колії, криті склади та відкриті майданчики).

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Вокзал

станції Красна Могила

У 2014 році, через військову агресію Росії на сході Україні, транспортне сполучення припинене, наразі двічі на день курсує дві пари приміських поїздів сполученням Фащівка — Красна Могила[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Розклад руху поїздів по станції Красна Могила. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
  2. Декреты Советской власти, 1976, с. 120, Постановление СТО о переименовании станции Провалье Екатерининской железной дороги в станцию Красная Могила.
  3. Уряд ухвалив рішення щодо припинення руху через деякі пункти пропуску на кордоні з Росією. Урядовий портал. 5 червня 2014. Архів оригіналу за 12 серпня 2014. Процитовано 24 травня 2018.
  4. «Укрзалізниця» планує перейменувати ще 9 станцій на Донбасі. Луганська ОВА пропонує луганчанам самим вибрати назви. suspilne.media. 10 травня 2023.
  5. Розклад руху приміських поїздів по станції Красна Могила (рос.). Архів оригіналу за 17 листопада 2018. Процитовано 17 листопада 2018.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]