Крістофер Блант
| Крістофер Блант | |
|---|---|
| Народився |
1555 Kidderminsterd, Вустершир, Англія |
| Помер |
18 березня 1601[1] Тавер-Гілл, Тауер, Лондон, Королівство Англія ·обезголовлення[2] |
| Поховання | Church of St Peter ad Vincula, Tower Hamletsd |
| Країна |
 Королівство Англія |
| Діяльність | шпигун, політик |
| Посада | член Палати громад у Парламенті Англіїd[2], член Парламенту 1593d[3] і член Парламенту 1597-1598d[3] |
| Батько | Thomas Blountd[4] |
| У шлюбі з | Lettice Knollysd[4] |
Сер Крістофер Блант (англ. Christopher Blount; 1555/1556[5] — 18 березня 1601) — англійський солдат, таємний агент і повстанець.
Свою службу Крістофер Блант розпочав у домашній гвардії Роберта Дадлі, графа Лестера. Як католик Блант вів листування з паризьким агентом Марії Шотландської, Томасом Морганом. Після смерті графа Лестера Блант одружився з його вдовою, Летицією Нолліс, яка була матір'ю графа Ессекса. Блант став соратником і довіреною особою графа Ессекса, а також був одним із лідерів його останнього заколоту у лютому 1601 року. Приблизно через чотири тижні Крістофера Бланта обезголовили за звинуваченням у державній зраді.
Біографія[ред. | ред. код]
Крістофер Блант народився у Кіддермінстері, Вустершир, молодшим сином Томаса Бланта, який був родичем Роберта Дадлі, 1-го графа Лестера материнській лінії та одним з його головних офіцерів аж до своєї смерті у 1568 році[6]. Мати Бланта, Мері Поулі, походила з католицької сім'ї, яка проживала в Саффолці. У дитинстві Крістофера відправили у Левен, де він навчався приватно у Вільяма Аллена[7]. Попри те, що він був католиком, Блант отримав призначення одним із молодших конюших графа Лестера до 1584 року[8].
Крістофер вів листування з Томасом Морганом у Парижі — вигнаним агентом королеви Марії Шотландської. Ймовірно, Блант пропонував свої послуги королеві Марії[9]. У відносинах з Морганом Бланта, ймовірно, підтримували Лестер і Френсіс Волсінгем, голова розвідки королеви Єлизавети I[7]. Лестер довіряв Бланту, називав його «містером Кіттом» і дбав про його добробут[10][11]. Крістофер брав участь у Нідерландській кампанії з 1585 до 1587 рік, коли Лестер обіймав посаду генерал-губернатора Голландської республіки[12].
Навесні 1589 року, приблизно через сім місяців після смерті графа Лестера, Блант одружився з його вдовою Летицією, до якої королева Єлизавета відчувала неприязнь у зв'язку з її попереднім шлюбом[13][14]. Син Летиції, Роберт Девере, граф Ессекс, який став новим фаворитом королеви, назвав це «невдалим вибором»[15]. Летиція навпаки була дуже задоволена своїм вибором, про що свідчило її пізнє листування[16]. Тривалий час леді Лестер, як продовжувала називати себе Летиція, і сер Крістофер були зайняті поверненням колосальних боргів графа Лестера та займалися численними судовими позовами, пов'язаними з ними[5].
У 1593 та 1597 роках Блант був членом парламенту від Стаффордшира, де він проживав з дружиною; його обрали на прохання графа Ессекса, який мав вплив в окрузі[17]. У 1596 році Блант, як полковник, брав участь у Кадіській експедиції, а у 1597 році — в експедиції на Азорські острови. Крістофер Блант був одним із головних послідовників графа Ессекс і брав участь у його останньому заколоті у 1601 році. За словами Роберта Сесіла, у своєму зізнанні граф Ессекс звинуватив кількох інтриганів, які намагалися знищити власну країну, особливо Бланта та двох його секретарів [Генрі] Каффа та Темпла[18]. Під час зізнання граф Ессекс У неділю, 8 лютого, він спробував підняти повстання у Лондоні і, коли їхав пліч-о-пліч з пасербом у місто, був важко поранений у щоку[19]. Після арешту Бланта несли на ношах на суд, оскільки на той час він ще не оговтався від травми. Приблизно через чотири тижні після страти Ессекса Блант був обезголовлений на Тавер-Гілл за звинуваченням у державній зраді[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б http://www.historyofparliamentonline.org/volume/1558-1603/member/blount-sir-christopher-1601
- ↑ а б The History of Parliament
- ↑ а б Kindred Britain
- ↑ а б в Hammer, 2004.
- ↑ Adams, 1996, с. 464.
- ↑ а б Haynes, 1992, с. 55.
- ↑ Adams, 1996, с. 463.
- ↑ Jenkins, 1961, с. 299—300.
- ↑ Jenkins, 1961, с. 339.
- ↑ Adams, 2002, с. 190.
- ↑ Adams, 2002, с. 333.
- ↑ Lacey, 2002, с. 15.
- ↑ Hammer, 2005, с. 280.
- ↑ Hammer, 2005, с. 34.
- ↑ Jenkins, 1961, с. 366.
- ↑ Lacey, 2002, с. 101—102.
- ↑ May, Steven W. (осінь 2021). The Earl of Essex's Last Poem: Texts, Transmission, and Authorship. Studies in Philology. Т. 118. The University of North Carolina Press. с. 712.
- ↑ Lacey, 2002, с. 293.
Література[ред. | ред. код]
- Adams, Simon. Leicester and the Court: Essays on Elizabethan Politics. — Manchester University Press, 2002. — 420 p. — ISBN 0719053250, 9780719053252.
- Adams, Simon. Household Accounts and Disbursement Books of Robert Dudley, Earl of Leicester. — Cambridge University Press, 1996. — 534 p. — ISBN 0521551560, 9780521551564. Архивная копия от 2 марта 2016 на Wayback Machine
- Hammer, Paul E. J. Christopher Blount // Oxford Dictionary of National Biography. — Oxford University Press, 2004.
- Hammer, Paul E. J. The Polarisation of Elizabethan Politics: The Political Career of Robert Devereux, 2nd Earl of Essex, 1585-1597. — Cambridge University Press, 2005. — 468 p. — ISBN 0521019419, 9780521019415.
- Haynes, Alan. Invisible Power: The Elizabethan Secret Services, 1570-1603. — A. Sutton, 1992. — 179 p. — ISBN 0750900377, 9780750900379.
- Jenkins, Elizabeth. Elizabeth and Leicester. — Coward-McCann, 1961. — 384 p.
- Lacey, Robert. Robert, Earl of Essex: An Elizabethan Icarus. — Phoenix Press, 2002. — 338 p. — ISBN 1842122851, 9781842122853.
Посилання[ред. | ред. код]
|
