Кузьменко Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кузьменко Микола Миколайович
Народження 5 жовтня 1912(1912-10-05)
Новоєгорівка, Баштанський район, Україна
Смерть 4 листопада 1992(1992-11-04) (80 років)
Санкт-Петербург, Росія
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Рід військ танкові війська
Роки служби 1939—1956
Звання генерал-майор
Формування

149-а танкова бригада

Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

СРСР

Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
 Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «За оборону Ленінграда»
Медаль «За оборону Ленінграда»

Польські

Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Кузьменко.

Микола Миколайович Кузьменко (5 жовтня 1912, Новоєгорівка — 4 листопада 1992, Санкт-Петербург) — генерал-майор танкових військ СРСР (31 травня 1954)[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Українець. Учасник Німецько-радянської війни, з 1 серпня 1942 по 15 грудня 1943 року — командир 149-ї танкової бригади[2]. З 1 березня 1944 по 31 серпня 1945 року — командир 256-ї танкової бригади у званні підполковника, з 20 листопада 1944 року — полковник[3]. Командував 1318-м винищувально-протитанковим артилерійських полком під час боїв за Штеттин (нині Щецин)[4].

Після війни продовжив службу. З травня 1949 по квітень 1950 був начальником відділу бойової підготовки 2-ї гвардійської механізованої армії. З квітня 1950 року служив у Війську Польському, командував 16-ю танковою дивізією в Ельблонзі і 20-ю піхотною дивізією у Щецині. З 1954 року командував 1-м польським механізованим корпусом у Гданську. У СРСР повернувся в 1955 році. З грудня 1955 по травень 1964 року служив помічником командувача — начальником відділу бойової підготовки 7-ї танкової армії Білоруського військового округу.

Нагороджений орденом Червоного Прапора (двічі), орденом Червоної Зірки, медалями «За бойові заслуги», «За оборону Ленінграда» та «За перемогу над Німеччиною», а також польським орденом Відродження Польщі IV ступеня[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Генералы танковых войск (послевоенный период) [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  2. ↑ Память народа. Николай Николаевич Кузьменко(рос.)
  3. ↑ 256-я танковая бригада(рос.)
  4. ↑ Освобождение городов. ПОЛЬША [Архівовано 30 липня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Królikowski, 2010.

Література[ред. | ред. код]

  • Henryk Piotr Kosk. Generalicja polska. — Pruszków : Oficyna Wydawnicza «Ajaks», 1998. — Т. I.
  • Janusz Królikowski. Generałowie i admirałowie Wojska Polskiego 1943-1990. — Toruń, 2010. — Т. II: I-M.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кузьменко_Микола_Миколайович&oldid=40694037