Куснища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Куснища
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Ковельський район
Громада Любомльська міська громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1510
Населення 1800
Площа 4,19 км²
Густота населення 479,71 осіб/км²
Поштовий індекс 44326
Телефонний код +380 3377
Географічні дані
Географічні координати 51°16′55″ пн. ш. 24°03′23″ сх. д. / 51.28194° пн. ш. 24.05639° сх. д. / 51.28194; 24.05639Координати: 51°16′55″ пн. ш. 24°03′23″ сх. д. / 51.28194° пн. ш. 24.05639° сх. д. / 51.28194; 24.05639
Середня висота
над рівнем моря
198 м
Водойми р. Піщатка, Куснищанське
Місцева влада
Адреса ради 44326, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Куснища, вул. Матиюка, 17
Карта
Куснища. Карта розташування: Україна
Куснища
Куснища
Куснища. Карта розташування: Волинська область
Куснища
Куснища
Мапа
Мапа

CMNS: Куснища у Вікісховищі

Кусни́ща — село в Україні, у Ковельському районі Волинської області, колишній центр Куснищанської сільської ради. З 4 серпня 2017 року входить до складу Любомльської громади. Населення становить 2010 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване в північній частині Любомльскої громади, вздовж автодороги Любомль-Шацьк-Брест, за 7,5 км на північ від міста Любомль. Середня висота над рівнем моря — 198 м.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про Куснища в письмових джерелах належить до 1564 року. На той час село налічувало 46 дворів[1]. За іншими даними, населений пункт засновано ще у 1510 році[2].

У книзі Олександра Цинкаловського «Стара Волинь і Волинське Полісся» зустрічаємо такі рядки:

КУСНИЩЕ або КУСНИЩА, с, Володимирський пов., Згоранська вол., 72 км від Володимира. В кінці 19 ст. було там 322 дом. і 2,127 жит., дерев'яна церква, церк.-прих. школа, вітряк. За переписом 1911 р. було в К. 2,530 жит., кредитове товариство, випозичальня сільсько-господ. машин, горілчана крамниця. До великої зем. власности належало там 235 дес.[3]

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

В ході українсько-більшовицької війни 1920 року Куснищі було окуповано Радянською владою, обрано ревком, створено загін Червоної гвардії в складі 50 чоловік.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань та підписання Ризького мирного договору село входить до складу Польської Республіки.

У період Польщі в селі діяли організація «Сельроб-єдність», підпільна група КПЗУ, організатором якої був І. С. Матіюк (син бідняка; з 18 років став на шлях революційної боротьби; з 1927 по 1931 рік перебував у в'язниці; загинув у 1935 році).

Німецька окупація села тривала з 23 червня 1941 року по 20 липня 1944 року. Гітлерівці вбили і замордували 20 прорадянських активістів, завдали селу збитків на суму близько 6 млн карбованців[1].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1957 осіб, з яких 980 чоловіків та 977 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2008 осіб.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 99,60 %
російська 0,40 %

Сучасність[ред. | ред. код]

Під Іловайськом загинув та довгий час вважався зниклим безвісти Олександр Сацюк, 27 грудня 2014 року тіло перевезене із Запоріжжя до Луцька[7].

Інфраструктура[ред. | ред. код]

В селі діють:

  • Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Перша згадка про освітні заклади села датується 1870 роком. Тоді згадується Куснищанське парафіяльне училище. У 1956 році на базі семирічної школи була утворена середня школа, перший випуск учнів якої відбувся у 1959 році. У 1995 році була побудована сучасна двоповерхова будівля з допоміжними приміщеннями для практичних занять;
  • 3 бібліотеки;
  • клуб;
  • фельдшерсько-акушерський пункт;
  • декілька торгових точок, бар.

Релігія[ред. | ред. код]

В селі діє православна церква Преображення Господнього. Храм споруджений у 1995 році на заміну старого, побудованого в 1897 році і знищеного в 1952 році.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Померли і поховані[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Історія міста, селища та сіл Любомльського району» з сайту Любомльської районної ради. Архів оригіналу за 13 грудня 2010. Процитовано 30 вересня 2011.
  2. http://gska2.rada.gov.ua/pls/z7502/A005?rdat1=14.01.2010&rf7571=4264[недоступне посилання з квітня 2019] Облікова картка
  3. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року в 2-х томах. Т. 1. — Вінніпег, 1984. — 600 с.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  7. а б У Луцьку в суботу прощатимуться із бійцями, які загинули під Іловайськом. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 27 грудня 2014.

Література[ред. | ред. код]

  • Кусни́ща // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.512-513

Джерела та посилання[ред. | ред. код]