Кушнір Вячеслав Олексійович
| Вячеслав Кушнір Кушнір Вячеслав Олексійович | |
|---|---|
 Молодший сержант | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
2 липня 1994 с. Слобода-Шаргородська (з 2020 року - Шаргородської міської громади Жмеринського району), Вінницька область, Україна |
| Смерть |
15 квітня 2022 (27 років) м. Маріуполь Донецької області (загинув у ході російського вторгнення в Україну 2022 року) |
| Національність | українець |
| Псевдо | «Маус» |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 МВС України |
| Рід військ |
 Національна гвардія |
| Формування | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Вячесла́в Олексі́йович Кушні́р — молодший сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Вячеслав Кушнір народився 2 липня 1994 року в селі Слобода-Шаргородська (з 2020 року — Шаргородської міської громади Жмеринського району) Вінницької області. Після закінчення 9 класу вступив до Вінницького міжрегіонального вищого професійного училища, де навчався на повара. У 2013 році почав навчатися у духовній семінарії Ордену Братів Менших Францисканців. Через 3 роки вирішив залишити семінарію. У вільний час любив грати на гітарі [1][2].
У січні 2017 року поїхав до Києва на підготовку до вступу в лави полку «Азов». У квітні підписав контракт на службу. У 2019-му брав участь в ООС, був у боях на Світлодарський Дузі, отримав два поранення та після лікування повернувся в стрій.
Займав військову посаду командира відділення 1-го взводу 2-ої роти 2-го батальйону полку «Азов».
Служив і надалі в полку «Азов» вже в Маріуполі. Там одружився та продовжив контракт. Вступив на спеціальність «Психологія» Маріупольського державного університету.
З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на навчальній базі в Золочеві [1]. Повернувся в Маріуполь і разом з азовцями перебував на передовій.
Загибель[ред. | ред. код]
Загинув Вячеслав Кушнір 15 квітня 2022 року від кульового поранення в шию у місті Маріуполь. Під час прориву на завод «Азовсталь» він прикрив собою своїх побратимів. Шість місяців рідні, не маючи офіційного підтвердження про загибель Вячеслава, сподівались, що він живий і не припиняли пошуків. На початку жовтня 2022 року його тіло знайшли та ідентифікували. Чин прощання з полеглим Вячеславом Кушніром відбувся 12 жовтня 2022 року в місті Шаргород в Санктуарії Страстей Господніх. Поховали бійця на Алеї Героїв Шаргородського кладовища [3][4][5].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [6].
Родина[ред. | ред. код]
Брат Вячеслава згодом також долучився до бригади "АЗОВ"
Дружина Поліна Кушнір — уродженка Москви, переїхала в Маріуполь 26 грудня 2020 року. Після смерті Вячеслава займалася волонтерством і вирішила також підписати контракт з бригадою АЗОВ [1]
Злишилися мама, дві сестри, троє братів і дружина [2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в "Мені не було чим дихати": дружина загиблого азовця, яка переїхала з Росії, розповіла про чоловіка.
- ↑ а б Вячеслав Кушнір.
- ↑ Шаргородщина прощатиметься з воїном-АЗОВцем Кушніром Вячеславом. Шаргородська громада, Вінницька область, Жмеринський район. Офіційний сайт (укр.). 10 жовтня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ На Шаргородщині провели в останню дорогу воїна-АЗОВця Кушніра Вячеслава. Шаргородська громада, Вінницька область, Жмеринський район. Офіційний сайт (укр.). 12 жовтня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ У ШАРГОРОДСЬКІЙ ГРОМАДІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА “АЗОВСТАЛІ” ВЯЧЕСЛАВА КУШНІРА. 24 Вінниця (укр.). 13 жовтня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
- ↑ Ковкрак, Нава, Варшинін та інші: президент нагородив гвардійців і поліцію з Маріуполя. 45 – посмертно. Новинарня (укр.). 18 травня 2022. Процитовано 24 грудня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 343/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |