Лангфанг Олександр Іванович
| Олександр Іванович Лангфанг | ||||||
| Народження: |
1907 або вересень 1907[1] Брест-Литовськ, Брестський повіт, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Смерть: |
1990 Москва, СРСР | |||||
| Партія: | ВКП (б) з 1925 року. | |||||
| Військова служба | ||||||
| Роки служби: | жовтень 1931—20.08.1955 | |||||
| Приналежність: |  СРСР
| |||||
| Рід військ: | НКВД | |||||
| Звання: | генерал-лейтенант позбавлений звання 17.08.1956 | |||||
| Нагороди: |
| |||||
Олександр Іванович Лангфанг (1907 або вересень 1907, Брест-Литовськ, Литовське генерал-губернаторство — 1990, Москва) — діяч органів державної безпеки. Один з безпосередніх організаторів «Великого терору».
Народився в Бересті в родині залізничника. З 1923 р. працював чорноробом — бетонщиком, з 1924 р. — учнем прядильника, потім прядильником на фабриці ім. Володарського. У 1924 р. вступив до комсомолу, став секретарем осередку. У 1925 р. прийнятий кандидатом у члени, а пізніше — у члени ВКП(б). У 1926 р. переведений секретарем партосередку на фабрику ім. Каменєва.
У 1929 р. О. Лангфанг був призваний в Червону Армію. Навчався в школі молодшого комскладу окремої роти зв'язку 3-й Кримської стрілецької дивізії, потім виконував обов'язки командира взводу цієї ж роти.
З 1931 р. — практикант, помічник уповноваженого, а потім уповноважений Економічного управління ОДПУ. У 1934—1936 рр. — Уповноважений, оперуповноважений Економічного відділу ДУДБ НКВС. У 1937—1938 рр. — Помічник начальника 9-го відділення 3-го відділу (контррозвідка) ДУДБ НКВС. Секретарем партбюро відділу.
Вів справи заступника наркома закордонних справ М. Крестинського, колишніх керівників Комінтерну О. П'ятницького, В. Кноріна, керівника служби зв'язку Комінтерну Б. Мельникова, керівника КІМу В. Чемоданова та багатьох інших. У 1938—1940 рр. — Заступник начальника, а в 1940 р. — начальник слідчої частини 3-го відділу ДУДБ НКВД.
З червня 1940 по липень 1941 перебував у спецвідрядженні в Греції. В 1941 році повернувся в Радянський Союз. Начальник 6 -го, а від 2 жовтня 1942 р. — начальник 4-го відділу 1-го Управління НКВС — НКДБ — до 1 липня 1946 У 1942 р. виконував спецзавдання в Тувинській і Монгольської народних республіках. У 1944—1946 рр. — Заступник начальника оперативної групи в Сіньцзяні генерала Єгнарова (начальника відділу спецзавдань НКДБ), надавав допомогу уйгурському національно-визвольному руху. З 1 липня 1946 по 1952 перебував у резерві призначення ПДУ МДБ (за посадою начальника відділу). З 1952 р. — заступник начальника управління — діючий резерв МДБ. З 17 липня 1953 по березень 1954 — старший радник МВС у Китаї.
У березні — листопаді 1954 р. — у розпорядженні управління кадрів КДБ СРСР.З 19 листопада 1954 по 20 серпня 1955 р. — заступник начальника управління КДБ при РМ СРСР по Красноярському краю.
20 серпня 1955 звільнений «за фактами дискредитації звання чекіста». У 1955 р. заарештований «за фальсифікацію кримінальних справ і катування заарештованих». У 1957 р. засуджений до 15 років ув'язнення. А. І. Лангфанг повністю відсидів свій термін. Звільнився в 1972 р. й оселився в Москві.
Нагороджений двома орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки, орденом Праці Тувинської народної республіки (1942), знаком «Почесний працівник ВЧК—ГПУ» (1938) і знаком «Почесний чекіст» МВС МНР (1942).
- Дегтярев К., Колпакиди А. Внешняя разведка СССР. — М. : Эксмо, 2009. — 736 с.
- Generals from Soviet Union [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.], accessed 4 November 2009