Лановенко Микола Андрійович
| Микола Лановенко Лановенко Микола Андрійович | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 вересня 1987 с. Краснопілка, Гайсинський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
10 квітня 2022 (34 роки) під с. Солодке Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014—2022 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 МВС України | |
| Рід військ |
 Національна гвардія | |
| Формування |
 Полк «Азов» | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Микола Андрійович Лановенко — майстер-сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Лановенко народився 23 вересня 1987 року в селі Краснопілка Гайсинського району на Вінниччині. Військову службу проходив у військовій частині Ялти, що в українському Криму. Після незаконної анексії півострова росіянами навесні 2014 року він разом із рідним братом Юрієм відмовилися перейти на бік окупантів. Так брати не зрадили військовій присязі. Продовжував (разом із братом) військову службу на малій батьківщині у вінницькій частині Національної гвардії України. Обіймав військову посаду командира відділення патрульного взводу військової частини 3008. Починаючи з 2014-го року, брав активну участь у військових операціях на сході України: за цей час пройшов понад десять ротацій у районі АТО/ООС. Військову службу весь цей час проходив у складі окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України. У боях під Волновахою Микола Лановенко проявив неабияку сміливість та врятував життя декільком бійцям. За бойові заслуги перед Батьківщиною був нагороджений численними військовими нагородами. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Обіймав військову посаду начальника військового наряду.
Микола Лановенко загинув 10 квітня 2022 року внаслідок осколкового поранення під селом Солодке Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області у нерівному бою. Військові ЗС РФ гатили по нацгвардійцях важкою артилерію і мінами великого калібру. Під час вибуху міни у тіло Миколи потрапило більшість уламків, він собою захистив своїх побратимів. За кілька днів до загибелі Микола Лановенко виніс з поля бою в укриття командира та заступника підрозділу нацгвардійців, а потім прийняв командування бойовим підрозділом на себе. За героїзм майстра-сержанта Указом Президента нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеню посмертно. Попрощались із загиблим бійцем 13 квітня 2022 року в селі Краснопілка Гайсинського району на Вінниччині. Відспівали — в храмі Покрови Пресвятої Богородиці. Поховали Миколу Лановенка на місцевому кладовищі[1][2][3][4].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишились батьки.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Гайсинському районі попрощалися із захисником, який загинув під Донецьком. Вінниця.info (укр.). 13 квітня 2022. Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ Микитюк, Вікторія (13 квітня 2022). «Він виніс на руках пораненого командира»: на Вінниччині попрощалися з загиблим на Донбасі героєм. Ніжин.city (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ Загородній, Михайло (25 липня 2022). Витягнув на собі двох бійців: історія нацгвардійця з Криму, який загинув у бою за Україну. Українська правда. Життя (укр.). Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ Скрипник, Віктор (30 липня 2022). Вінниччина: Гвардієць виніс з поля бою двох поранених — командира і його заступника. Голос України (укр.). Архів оригіналу за 1 вересня 2022. Процитовано 1 вересня 2022.
- ↑ Опубліковано чергові укази про нагородження воїнів. Посмертно – 59. Новинарня (укр.). 6 травня 2022. Процитовано 1 вересня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 5 травня 2022 року № 312/2022 «Про відзначення державними нагородами України»