Леон-Поль Фарг
| Леон-Поль Фарг | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Léon-Paul Fargue | ||||
 | ||||
| Народився |
4 березня 1876[1][2][…] I округ Парижа, Париж | |||
| Помер |
24 листопада 1947[1][3][…] (71 рік) Париж | |||
| Поховання | цвинтар Монпарнас | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[5] | |||
| Діяльність | поет, письменник, художник | |||
| Alma mater | Ліцей Генріха IV | |||
| Заклад | Ле Фігаро | |||
| Мова творів | французька | |||
| У шлюбі з | Chérianed | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Леон-Поль Фарг у Вікісховищі | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Леон-Поль Фарг (фр. Léon-Paul Fargue, 4 березня 1876, Париж — 24 листопада 1947, там само) — французький поет і прозаїк з кола символістів.
Біографія[ред. | ред. код]
Навчався у престижному паризькому ліцеї Генріха IV разом із Альфредом Жаррі, серед викладачів був Стефан Малларме. Вагався у виборі між літературою, музикою та живописом. Входив до столичних символістських кіл, був близьким до видавництва «Mercure de France», знайомий з Анрі де Реньє, Валері, Марселем Швобом, Полем Клоделем, Морісом Равелем, Дебюссі. З 1902 року був членом літературно-художнього «Товариства апашей», звідки його давня і тісна дружба з Равелем, який не раз писав музику на його тексти. Був другом Адрієнни Моньє, постійним відвідувачем її книжкової крамниці, де потоваришував із Жаном Кокто та Еріком Саті (Саті написав музику на кілька текстів Фарга). У 1924 році Фарг заснував разом з Полем Валері та Валері Ларбо журнал «Комерс», зблизився з сюрреалістами (Супо, Десносом), дружив з Мішо. У 1943 році він був уражений геміплегією.
Похований на цвинтарі Монпарнас.
Визнання[ред. | ред. код]
У 1937 році Фарга обрали членом Академії Малларме. У 1946 році він став лауреатом Великої поетичної премії Парижа.
Твори[ред. | ред. код]
- Tancrède (1911, поема)
- Pour la musique (1914)
- Banalité (1928)
- Vulturne (1928)
- Épaisseurs (1929)
- Sous la lampe (1929)
- Ludions (1930)
- Le piéton de Paris (1939)
- Haute solitude (1941)
- Refuges (1942)
- Lanterne magique (1944)
Українські переклади[ред. | ред. код]
Деякі поезії Леона-Поля Фарга українською переклала Оксана Пахльовська[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ RKDartists
- ↑ Михайло Москаленко, Французька поезія в українських перекладах / Світо-Вид, літературно-мистецький журнал, Число IV (17), Київ - Нью-Йорк, 1994, с. 75
Література[ред. | ред. код]
- Chonez C. Léon-Paul Fargue. Une étude. Paris: Seghers,1950
- Beucler A. The last of the Bohemians; 20 років з Léon-Paul Fargue. New York, W. Sloane Associates, 1954
- Walter J.-C. Léon-Paul Fargue; ou, L'homme en proie à la ville. Paris: Gallimard, 1973
- Goujon J.-P. Léon-Paul Fargue: poète et piéton de Paris. Paris: Gallimard, 1997
- Pascarel B. Léon-Paul Fargue. Paris: Memini, 2000.
- Pascarel B., Loubier P. Fargue en musique. Paris: Société des lecteurs de Léon-Paul Fargue, 2003
Посилання[ред. | ред. код]
- Бібліографія. Леон-Поль Фарг // Німецька національна бібліотека
- Леон-Поль Фарг на сайті Find a Grave (англ.)
