Личинкотерапія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Личинки «вишкрябують» залишки мертвих тканин на рані

Личинкотерапія[джерело?] (англ. maggot therapy) — метод очищення відкритих ран за допомогою личинок деяких мух, наприклад, синьої або зеленої м'ясної мухи[1]. У США цей метод отримав назву «Maggot debridement therapy» (очищувальна личинкова терапія), у Великій Британії — «Biosurgery» (біохірургія)[2].

Личинки каліфорид харчуються мертвою тканиною, вони не мають зубів і не кусаються, тому що використовують екстракорпоральне попереднє травлення (позатравне травлення) — вони виділяють травні соки для розрідження їжі, яку потім вживають. Личинки використовуються або у вільному розташуванні в рані, або у вигляді марлевого мішка, що міститься на рану, через яку відбувається харчування личинок, однак такий спосіб значно знижує ефект[3].

Відомо, що цей метод застосовувався ще за правління Наполеона[4]. Формально — спосіб лікування опаришами був відкритий у Першу світову війну доктором Вільямом Байєром з медичної школи Джонса Хопкінса в Балтіморі. Він описав випадок, коли на полі бою санітари знайшли двох поранених солдатів, які залишалися без лікування близько доби. Коли з них зняли одяг, то в ранах виявили тисячі личинок, проте в ранах тканини були чисті і рожеві[1][5].

Існує поширене упередження, що личинка може «заживо поїдати» тіло людини або тварини, проте, насправді, опариші харчуються тільки омертвілими тканинами, і їхнє масове поширення на тілі ще живої людини або тварини говорить про важке ураження частини тіла некрозом. Личинки уповільнюють процес гниття, живлячись омертвілими тканинами, і не чіпаючи живих.

Опариш виділяє природний антибіотик сератицин[1][6], який дозволяє личинці спокійно харчуватися мертвими тканинами, що містять небезпечні бактерії і одночасно дезінфікувати живі тканини тварини/людини, перешкоджаючи їх подальшому гниттю. Крім того, личинки здатні зупиняти подальші запальні процеси, вони виділяють алантоїн — речовину, яка перешкоджає роботі рядів білків, що викликають запальну реакцію в тканинах. Пригнічення імунітету дозволяє опаришам спокійно харчуватися омертвілими тканинами без ризику бути атакованими імунною системою живого організму[4].

Метод втратив популярність у зв'язку з відкриттям антибіотиків[4].

Личинкова терапія діабетичної стопи

Хірургічні личинки[ред. | ред. код]

Для личинкотерапії використовуються спеціально вирощені личинки певних видів мух (родів Lucilia, Calliphora), достатньо ефективним виявилось для лікування інфікованих ран у хворих із цукровим діабетом.[7][8]

Частина науковців, пропонує вирощувати стерильні личинки певних видів мух, позаяк «природні» мухи можуть бути небезпечними і здатними занести патогенні мікроби в рану[джерело?][9].

Комахи виробляють дуже велику кількість антимікробних та фунгіцидних пептидів, перебуваючи у первинному септичному осередку (септичній травмі). Вони вибірково реагують на різні групи мікроорганізмів, найпростіші гриби, а також грампозитивні та грамнегативні бактерії[10].

Хірургічні личинки з давніх часів використовувалися для загоєння та стерилізації ран. За часів Кримської війни ці личинки активно використовували хірург М. І. Пирогов.[джерело?]

З клітин хірургічних личинок синьої м'ясної мухи Calliphora vicina у відповідь на бактеріальне зараження було виділено комплекс антимікробних пептидів[11] FLIP7 (англ. Fly Larvae Immune Peptides)[12].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Л. І. Фали, 2012, С.163
  2. ↑ Wollina U1, Karte K, Herold C, Looks A. Biosurgery in wound healing - the renaissance of maggot therapy // J Eur Acad Dermatol Venereol. — 2000. — № 14(4) (5 травня). — С. 285—289. PMID 11204517
  3. ↑ Thomas S., Wynn K., Fowler T., Jones M. The effect of containment on the properties of sterile maggots // Br J Nurs[en] : journal. — 2002. — Vol. 11, no. 12 Suppl (6). — P. S21—2, S24, S26 passim. — PMID 12131859 .
  4. ↑ а б в Как опарыши подавляют воспаление. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.
  5. ↑ Древний способ лечения гнойных ран - биохирургия. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 17 вересня 2019.
  6. ↑ Цілющі властивості опаришів вчені пов'язують з придушенням імунної системи 10.12.2012
  7. ↑ *Sherman, R. A. (2003). Maggot Therapy for Treating Diabetic Foot Ulcers Unresponsive to Conventional Therapy. Diabetes Care. 26 (2): 446—51. doi:10.2337/diacare.26.2.446. PMID 12547878.
  8. ↑ Шпиленко О.Ф. (2017). Лікування гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи личинками мухи lucillia caesar (PDF). Актуальні питання сучасної медицини: Тези доповідей XIV Міжнародної наукової конференції студентів, аспірантів, докторантів, молодих вчених та фахівців, 30–31 березня 2017 року : у 2-х томах. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна. Т. 1.: 200—201. Процитовано 13 жовтня 2022.
  9. ↑ Ученые генетически модифицировали опарышей, чтобы лечить с их помощью раны. nauka.tass.ru (рос.). Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 16 вересня 2019.
  10. ↑ Морозов А. м и др. О возможностях применения личинкотерапии при лечении золотистого стафилококка // Проблемы современной науки. — 2015. — 5 мая. — С. 232—234. — ISSN 2413-4635.
  11. ↑ Linger, R.J., Belikoff, E.J., Yan, Y. et al. Towards next generation maggot debridement therapy: transgenic Lucilia sericata larvae that produce and secrete a human growth factor. BMC Biotechnol 16, 30 (2016). https://doi.org/10.1186/s12896-016-0263-z
  12. ↑ Natalia Gordya, Andrey Yakovlev, Anastasia Kruglikova, Dmitry Tulin, Evdokia Potolitsina. Natural antimicrobial peptide complexes in the fighting of antibiotic resistant biofilms: Calliphora vicina medicinal maggots // PLOS One. — Public Library of Science, 2017. — Vol. 12, iss. 3 (9 March). — ISSN 1932-6203. — DOI:10.1371/journal.pone.0173559. Архівовано з джерела 24 листопада 2020.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Личинкотерапія&oldid=40593106