Логінов Микола Логінович
| Логінов Микола Логінович | |
|---|---|
| Народження |
1896 с. Долгово, Псковська губернія, Російська імперія |
| Смерть |
не раніше 1966 СРСР |
| Країна |
 СРСР |
| Приналежність |
.svg){kind=small} Радянська армія |
| Вид збройних сил | сухопутні війська |
| Рід військ | піхота |
| Роки служби | 1918—1946 |
| Звання |
 Полковник |
| Командування | 139-та стрілецька дивізія |
| Війни / битви |
Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна битва під Уманню |
| Нагороди |
  |
Микола Логінович Логінов — радянський воєначальник, полковник, командир 139-ї стрілецької дивізії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в 1896 році в с. Долгово Псковської губернії. Член ВКП(б).[1]
До призову в армію проживав в м.Ленінград.
З 13 лютого 1933 по 2 липня 1936 року був командиром 1-го Колгоспного кавалерійського полку[2].
З 2 липня 1936 по 1940 року був помічником командира 15-ї Кубанської кавалерійської дивізії.
В 1938 році став кавалером медалі «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»[3].
22 березня 1941 року призначений командиром 139-ї стрілецької дивізії в складі 37-го стрілецького корпусу. Перед початком Німецько-радянської війни частини дивізії були розташовані на території України та Ростовської області в селищі Чертково. 17 червня 1941 року від командування 37-го стрілецького корпусу було отримано шифрограму з вимогою 18 червня нечисленному формування під Чертково виступити в район міста Рогатин для проведення навчань. На прохання задіяти у навчаннях частини дивізії, що брали участь у виконанні оборонних робіт та охорони об'єктів на території України, від командування стрілецького корпусу було отримано відмову[4].
У складі 6 армії на Південного фронті командував дивізією у битві під Уманню.
8 серпня 1941 в лісі біля с. Копенкувате полковник Логінов був захоплений у німецький полон[5]. Перебував у таборах і в'язницях: Замостя, в'язниці св. Хреста, фортеці Вюльцбург, Нюрнберг, Хамцальбург.[1]
Звільнений у 1945 році[6].Перевірку проходив в 32-му запасному стрілецькому полку 12-ї запасної стрілецької дивізії.
11 вересня 1946 року був звільнений у запас в м. Ростов-на-Дону за наказом МВС СРСР № 0654.[7]
7-8 грудня 1966 року брав участь у конференції «Бойові дії військ Південно-західного фронту на правобережній Україні в початковий період Великої Вітчизняної війни (червень — серпень 1941 р.)», організованої Військово-науковим товариством при Львівському окружному Будинку офіцерів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Логинов Николай Логинович, 08.08.1941, попал в плен (освобожден), :: Донесение о потерях :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 10 липня 2018.
- ↑ РККА. 1 Колхозная кавалерийская дивизия [Архівовано 31 січня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Форум Поисковых Движений. Кавалеры медали «XX лет РККА». [Архівовано 22 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Дело Сталина. 22 июня в показаниях генералов. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 22 серпня 2018.
- ↑ Логинов Николай Логинович, __.__.1941, пропал без вести, Тульская обл., Перемышльский р-н, г. Перемышль :: Донесение о потерях :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 10 липня 2018. Процитовано 10 липня 2018.
- ↑ Справка по высшему командно-политическому составу 6-й и 12-й армий Южного фронта в период боев в окружении в районе села Подвысокое, урочища Зелёная Брама, Копенковатое с 3-го по 10 августа 1941 года. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 22 серпня 2018.
- ↑ Логинов Николай Логинович,, жив, :: Донесение о потерях :: Память народа. pamyat-naroda.ru. Процитовано 10 липня 2018.