Лотар Курбювайт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Лотар Курбювайт
Лотар Курбювайт
Лотар Курбювайт
Особисті дані
Народження 6 листопада 1950(1950-11-06) (73 роки)
  Зеегаузен, НДР
Зріст 179 см
Вага 77 кг
Громадянство НДР НДР
Німеччина Німеччина
Позиція захисник
Юнацькі клуби
1965—1968 НДР «Шталь» (Різа)
Професіональні клуби*
1968—1970 НДР «Шталь» (Різа) 35 (5)
1970—1983 НДР «Карл Цейсс» 299 (21)
1983—1984 НДР «Галлешер» 23 (0)
Національна збірна
1967—1969 НДР НДР (до 19) 18 (?)
1969—1971 НДР НДР (до 21) 11 (?)
1970—1981 НДР НДР 61 (3)
1972—1976 НДР НДР (ол.) 9 (1)
Тренерська діяльність**
1984—1989 НДР «Карл Цейсс»
1989—1992 НДРНімеччина «Рот-Вайсс» (Ерфурт)
2003—2004 Німеччина «Песнек»
2005 Німеччина «Песнек»
2014 Німеччина «Карл Цейсс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ло́тар Курбювайт (нім. Lothar Kurbjuweit; 6 листопада 1950, Зеегаузен, НДР) — німецький футболіст і футбольний тренер. Виступав на позиції захисника. Відомий як гравець клубу «Карл Цейсс Єна» і збірної НДР. Учасник чемпіонату світу 1974 року, Олімпійський чемпіон 1976 року і бронзовий призер Олімпійських ігор 1972 року.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

В кінці сезону 1983 року Курбювайт у віці 32 років закінчив свою кар'єру як гравець в Єні. Всього за цю команду він зіграв 408 разів (Оберліга 299, Кубок ОСНП: 54, Кубок Європи: 55, всього 39 голів). Один рік він грав за ФК Гемі Галле (23 матчі). Всього він провів 357 матчів у першій лізі і знаходиться на 11 місці рейтингу Оберліги.

У збірній[ред. | ред. код]

У збірній НДР Лотар Курбювайт дебютував 16 травня 1970 року в товариському матчі зі збірною Польщі, який завершився нічиєю з рахунком 1:1[1]. У 1972 році Курбювайт у складі збірної поїхав в Мюнхен на XX літні Олімпійські ігри, він зіграв у чотирьох матчах своєї команди, яка стала бронзовим призером.

У 1974 році Курбювайт взяв участь в єдиному для своєї країни чемпіонаті світу 1974 року, він зіграв у чотирьох матчах, включаючи знаменитий матч зі збірною ФРН.

У 1976 році Курбювайт знову вирушив на Олімпійські ігри, на цей раз більш вдало, оскільки збірна НДР завдяки перемозі у фіналі над збірною Польщі з рахунком 3:1, завоювала перші і єдині у своїй історії золоті олімпійські медалі.

Свій останній виступ за збірну Курбювайт провів у відбірному матчі чемпіонату світу 1982 року зі збірною Польщі 10 жовтня 1981 року, той матч завершився поразкою східних німців з рахунком 2:3[2]. Всього ж за збірну Лотар Курбювайт зіграв 61 офіційний матч, в яких забив 3 голи[3]. Так само Курбювайт зіграв 9 матчів за олімпійську збірну НДР, в яких забив 1 гол[4].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Влітку 1984 року Курбювайт, у якого був диплом вчителя спорту, почав свою тренерську кар'єру. Спочатку він був помічником тренера другої команди ФК «Карл Цейсс». 4 жовтня 1984 року став головним тренером першої команди. Команда покращила свою позицію в Оберлізі, піднявшись з 11-го на 7-е місце. Великих спортивних успіхів у наступні роки не було і він був звільнений в сезоні 1989/90. Півтора року він був тренером клубу Рот-Вайсс (Ерфурт), потім повернувся в Єну. В 1996 році став президентом клубу. У 2005 році уклав договір з клубом «Нюрнберг».

Статистика[ред. | ред. код]

Загальна: 61 матч / 3 голи; 32 перемоги, 18 нічиїх, 11 поразок.

Разом: 9 матчів / 1 гол; 6 перемог, 2 нічиїх, 1 поразка.

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні[ред. | ред. код]

НДР Збірна НДР
НДР «Карл Цейсс»

Особисті[ред. | ред. код]

  • 11-е місце в списку гравців з найбільшою кількістю матчів, зіграних у чемпіонаті НДР: 357 матчів[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Poland — G.D.R. 1:1. Архів оригіналу за 10 вересня 2013. Процитовано 12 квітня 2017.
  2. G.D.R. — Poland 2:3. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 12 квітня 2017.
  3. eu-football.info. Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 12 квітня 2017.
  4. Лотар Курбювайт на сайті ФІФА (англ.) (англ.)
  5. East Germany — All-Time Most Matches Played in Oberliga. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 12 квітня 2017.

Посилання[ред. | ред. код]