Мазаракі Семен Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мазаракі Семен Семенович
Народження 23 липня 1787(1787-07-23)
Талалаївка, Роменська округа, СРСР
Смерть 8 жовтня 1854(1854-10-08) (67 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна  Російська імперія
Освіта Другий кадетський корпусd
Звання генерал-лейтенант
Війни / битви Війна четвертої коаліції, Французько-російська війна 1812 і Війна шостої коаліції
Нагороди
орден Святого Георгія IV ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня орден Святого Станіслава II ступеня орден Святої Анни IV ступеня Pour le Mérite

Семен Семенович Мазаракі (1787—1854) — генерал-лейтенант, начальник Сестрорецького збройового заводу.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 23 липня 1787 року. Освіту здобув у 2-му кадетському корпусі, з якого випущений в 1805 в артилерію.

У 1806—1807 роках брав участь у кампанії проти французів у Східній Пруссії, відзначився у битві при Прейсиш-Ейлау.

За відзнаку під час Вітчизняної війни 1812 був нагороджений орденами св. Анни 4-го ступеня та св. Володимира 4-го ступеня із бантом. У Закордонній кампанії 1813 він заслужив собі орден св. Анни 2-го ступеня[1] та прусський орден «Pour le Mérite». 6 лютого 1814 Мазаракі був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеня[2].

У 1820 році був переведений у полковники, 28 лютого 1829 отримав чин генерал-майора.

8 березня 1834 призначений начальником Казанського порохового заводу і виконував обов'язки до квітня 1836[3].

У 1839 році призначений на посаду командира Сестрорецького збройового заводу.

У 1837 році нагороджений орденом св. Станіслава 2-го ступеня із зіркою. У 1845 році виготовлений в генерал-лейтенанти.

Під час управління Мазаракі Сестрорецьким заводом на заводі було влаштовано спеціальну майстерню для вироблення зразків різного озброєння, якими інших збройових заводах робилися серійні вироби, і було проведено перші досліди з виготовлення нарізних рушниць.

20 лютого 1847 р. Найвищим наказом призначений засідаючим до Загальної Присутності Артилерійського Департаменту Військового міністерства[4].

Помер у Санкт-Петербурзі 8 жовтня 1854, похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина[5] — Ганна Іллівна Мазаракі (урод. Дебольцева) (нар. 1795, Воронеж — серпень 1870) — дочка видавця, публіциста, перекладача Дебольцева.

Діти[6]:

Семен Семенович (1823, Воронеж — 1888, Кишинів) — полковник у відставці, з 1874 року іменувався як Мазаракі-Дебольцев.

Ілля Семенович (1824, Воронеж — після 1862) — полковник у відставці, директор Воронезького піклування про в'язниці комітету.

Микола Семенович (1825, Воронеж — 1873, Катеринослав) — генерал-майор. Учасник оборони Севастополя.

Олександра Семенівна (1828, Воронеж — після 1910) — у заміжжі Сафонова.

Андріан Семенович (1835, Воронеж — 1906, Ніцца) — меценат, музикант.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Список кавалерам российских имп. и царских орденов… — Санкт-Петербург: тип. К. Вингебера, 1828—1852. — 19-25. за 1829 : Ч. 3. — 1830. https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003821206?page=102 [Архівовано 17 травня 2022 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Потоцкий П. П. Столетие российской конной артиллерии (1794—1894г.). — Спб., 1894. https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01004231034?page=250 [Архівовано 17 травня 2022 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Глинский, Аркадий Сергеевич. 100 лет Казанского порохового завода: Ист. записка, сост. числящимся по гвард. пешей артиллерии кап. Глинским, нач. мастерской Казан. порохового з-да. — Санкт-Петербург: тип. «Арт. журн.», 1888. https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003652855?page=66 [Архівовано 17 травня 2022 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Россия. Военное министерство. [Высочайшие приказы о чинах военных] … [Текст]. — [Санкт-Петербург]: [б. и.], [1806- ]. — 28-34 см. 1847 г. с 1 января по 30 июня: 1847 г., с 1 января по 30 июня. — 1847. https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01007913235?page=70 [Архівовано 17 травня 2022 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Борис Тристанов. Малороссийский родословник. Том 3 (стр. 213-432) (рос.). histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 13 жовтня 2017. Процитовано 8 липня 2017.
  6. ↑ Дебольцовы | Донецк: история, события, факты — Сайт о Донецке и его истории (рос.). infodon.org.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 27 червня 2017.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Волков С. Ст. Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів та адміралів від Петра I до Миколи II. Том ІІ. Л-Я. М., 2009
  • Сестрорецький інструментальний завод імені Воскова. 1721—1967. Нариси, документи, спогади. Л., 1968
  • Список генералів за старшинством. Виправлено до 20 червня. СПб., 1840
  • Степанов В. С., Григорович П. І. На згадку про столітній ювілей імператорського Військового ордена Святого великомученика і Побідоносця Георгія. (1769—1869). СПб., 1869
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мазаракі_Семен_Семенович&oldid=39746696