Маркіян Камиш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Маркіян Камиш (19 жовтня 1988(19881019), Київ) — український письменник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім‘ї ліквідатора. Чотири роки вивчав історію в КНУ імені Шевченка. Понад десять років досліджував Чорнобильську зону як сталкер[1]. Учасник Мовного Майдану і Революції Гідності з перших днів[2][3]. Не покинув Київ після російського вторгнення і три місяці висвітлював події для європейської преси[4][5]. В червні 2022 добровольцем пішов у ЗСУ. Десантник. Учасник боїв за Бахмут[6].

Твори[ред. | ред. код]

«Оформляндія»[ред. | ред. код]

Результатом нелегальних досліджень Чорнобильської зони став дебютний роман «Оформляндія». Поряд з Ієном Мак'юеном, Маргарет Етвуд, Жозе Сарамагу і Еленою Ферранте, роман Камиша в десятці книжок, які «найкраще передають дух часу» за версією la Repubblica[7]. В 2023 — серед найкращих книг року від редакції британської The Telegraph.[8]

«Оформляндія. Чормет. Ряска»[ред. | ред. код]

У 2021 вийшло друге видання книги під назвою «Оформляндія. Чормет. Ряска», куди окрім роману увійшли повість «Чормет» і оповідь «Ряска» в авторській редакції. Ці твори отримали Премію імені Олеся Ульяненка і «Гранослов» відповідно. Автор називає це видання квінтесенцією чорнобильських паломництв у серце пітьми[9].

Роман «Хазяїн»[ред. | ред. код]

Написаний українською у 2018—2021 роках— це роман про Україну «нульових» і «десятих»: допандемійну, до вторгнення. Екзистенційна драма про екологію і корупцію. Портрет епохи та українського повсякдення на тлі автентики глухого Полісся і неонового кіберпанку київських «спальників». Історія про абсолютного невдаху. Дослідження ностальгії та травми. Того, як вони призводять до хибних рішень, аутсайдерства і поразок.[6]

Сприйняття у Франції[ред. | ред. код]

Провідні французькі і швейцарські медіа нарікають роман поліською Одіссеєю та притчею про спустошення[10][11]. Le Monde назвали “Хазяїн” “Яскравий текст”,[12] Le Nouvel Observateur зазначили, що “Подорож оповідача повертається в “Серце пітьми”…»[13], а FRANCE CULTURE оцінили твір, як “Необхідне екопослання, написане в стилі поетичного реалізму”.[14]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Marianne (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 жовтня 2018.
  2. ↑ Светлая память: украинцы вспоминают, как начинался Майдан. www.theinsider.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 11 лютого 2016.
  3. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 31 травня 2024.
  4. ↑ Diario da Kiev: Svegliato dalle bombe come in un episodio del “Trono di Spade”. la Repubblica (італ.). 28 лютого 2022. Процитовано 31 травня 2024.
  5. ↑ Journal de bord de Kiev : « Chaque instant, comme si c’était le dernier », par Markiyan Kamysh. Le Nouvel Obs (фр.). 5 березня 2022. Процитовано 31 травня 2024.
  6. ↑ а б Маркіян Камиш: «Наша реальність сильніша за будь-які метафори». Culture.pl (укр.). Процитовано 13 вересня 2023.
  7. ↑ I libri più belli dell'anno ve li consiglia Robinson. Repubblica.it (італ.). 28 грудня 2019. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 7 січня 2020.
  8. ↑ Telegraph bookshop. books.telegraph.co.uk. Процитовано 21 жовтня 2023.
  9. ↑ Маркіян Камиш, письменник. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 13 вересня 2023.
  10. ↑ Premier roman – Un polar environnemental sur la mafia du bois en Ukraine. Tribune de Genève (фр.). 5 квітня 2023. Процитовано 31 травня 2024.
  11. ↑ Kamysh, Markiyan. Le Maître de Markiyan Kamysh — Editions Arthaud. www.arthaud.fr (фр.). Процитовано 13 вересня 2023.
  12. ↑ « Le Maître », de Markiyan Kamysh : dans le cœur rongé de la Polésie. Le Monde.fr (фр.). 3 березня 2023. Процитовано 13 вересня 2023.
  13. ↑ Markiyan Kamysh et l’horreur de la guerre. Le Nouvel Obs (фр.). 11 січня 2023. Процитовано 31 травня 2024.
  14. ↑ Kamysh, Markiyan. Le Maître de Markiyan Kamysh - Editions Arthaud. www.arthaud.fr (фр.). Процитовано 31 травня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маркіян_Камиш&oldid=42681551