Мартиненко Олександр Владленович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття про особу, яка нещодавно померла. Деяка інформація, зокрема обставини смерті людини та пов'язані з нею події, можуть швидко змінюватись через появу нових фактів. Стаття може не відображати найактуальнішу інформацію. Ви можете додати нові факти з посиланням на авторитетні джерела.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартиненко.
Мартиненко Олександр Владленович
Народився 22 серпня 1960(1960-08-22)
Харків, Українська РСР, СРСР
Помер 28 травня 2024(2024-05-28)[1] (63 роки)
Київ, Україна[1]
Країна  СРСР
 Україна
Діяльність журналіст, речник
Alma mater ХДУ імені О. М. Горького (1982)
Знання мов російська, українська і англійська
Заклад ХДУ імені О. М. Горького
Партія КПРС
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня орден князя Ярослава Мудрого V ступеня командор Ордена Заслуг
Заслужений журналіст України

Олександр Владленович Мартиненко (22 серпня 1960, Харків — 28 травня 2024, Київ[2]) — український журналіст. Генеральний директор інформагентства «Інтерфакс-Україна».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 22 серпня 1960 року у місті Харкові.

Закінчив економічний факультет Харківського державного університету. Після закінчення ХДУ з вересня 1982 р. працював інженером планового відділу на заводі «Комунар» у Харкові.[3] Був членом КПРС[4]

У 1984 р. був одним з організаторів першого підпільного концерту рок-гурту «Аквариум» у Харкові.[5] У 1986 році став одним із засновників та президентом Харківського рок-клубу.[6] В тому ж році створив у Харкові машинописний часопис «Рок-кур'єр», в якому був головним редактором та автором публікацій під псевдонімом «М.Галя»[7][8].

З березня 1987 р. до січня 1990 р. працював молодшим науковим співробітником кафедри планування народного господарства Харківського держуніверситету.[3]

У 1989 р. вирішив змінити сферу діяльності та у січні 1990 р. став кореспондентом, а пізніше редактором відділу газети «Орієнтир ДіП», де працював до 1992 р. У 1990 р. був головним редактором першої в Україні «жовтої» газети «Таксі», яку випускав паралельно з роботою у цьому виданні разом з групою його журналістів.[3][4] У 1992 р. був головним редактором агентства «Харків-новини»[9].

У 1992 р. заснував інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» та став його президентом. У 1992—1998 рр. поєднував керівництво агентством з журналістикою, 4 роки працював у президентському пулі.[4]

Багаторічний автор часопису «Дзеркало тижня», в якому публікував статті[10] під псевдонімом Олександр Макаров[11].

З червня до листопада 1998 р. — заступник глави Адміністрації Президента України з питань інформаційної сфери. З листопада 1998 р. по жовтень 2001 р. — Прессекретар президента України[4]. З жовтня 2001 року — консультант Адміністрації президента України.[3][12]

З квітня 2001 р. до вересня 2002 р. — секретар Ради з питань інформаційної політики при Президентові України.

З 17 червня 2002 р. до 6 вересня 2003 р. — член Нацради з питань телебачення і радіомовлення.

З 2003 року — генеральний директор «Інтерфакс-Україна».

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Помер засновник і голова агентства «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко — 2024.
  2. ↑ Помер засновник і голова агентства «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко.
  3. ↑ а б в г Мартыненко Александр Владленович. Дозор.UA. Процитовано 29 травня 2024.
  4. ↑ а б в г Александр Мартыненко: "Ельцин крепко обнял Кучму и держал так секунд 20, после чего сказал: "Задушу. В объятиях". fakty.ua (рос.). Процитовано 29 травня 2024.
  5. ↑ АНДРЕЙ ШУМИЛИН: «ЧЕРНЕЦКИЙ НЕИЗМЕНЕН В ХОРОШЕМ СМЫСЛЕ ЭТОГО СЛОВА». Chernets.info (англ.). 19 червня 2019. Процитовано 29 травня 2024.
  6. ↑ Хиппи за 20 лет превратились в респектабельных членов общества. ФОКУС (рос.). 27 грудня 2007. Процитовано 29 травня 2024.
  7. ↑ Анастасія Сидько. «Більше поту, менше крові»: 7 історій про український самвидав. Твоє місто. 2016-10-31.
  8. ↑ Харьковский рок-н-ролл: каким он был и каким стал. Накипіло (укр.). 20 травня 2018. Процитовано 29 травня 2024.
  9. ↑ Помер голова агентства "Інтерфакс-Україна" Олександр Мартиненко. www.unian.ua (укр.). Процитовано 29 травня 2024.
  10. ↑ Олександр Макаров - ZN.ua. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly (укр.). Процитовано 29 травня 2024.
  11. ↑ Помер голова агентства «Інтерфакс-Україна» Олександр Мартиненко. Дзеркало тижня. 2024-05-28.
  12. ↑ Александр Мартыненко: Я информирую Президента, а не занимаюсь трактовкой того, что пишут журналисты. detector.media (укр.). 13 грудня 2001. Процитовано 29 травня 2024.
  13. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2022 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  14. ↑ Указ Президента України від 27 червня 2020 року № 254/2020 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Конституції України»
  15. ↑ Указ Президента України від 26 серпня 2010 року № 869/2010 «Про присвоєння О.Мартиненку почесного звання «Заслужений журналіст України»»

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартиненко_Олександр_Владленович&oldid=42671144