Матеуш Лаховський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матеуш Ляховський
пол. Mateusz Lachowski
Народився 10 січня 1992(1992-01-10) (32 роки)
Люблін
Громадянство Польща Польща
Діяльність військовий кореспондент, журналіст, режисер
Alma mater Q9296662?, Ягеллонський університет і Кіношкола в Лодзі

Матеуш Ляховський (пол. Mateusz Lachowski; нар. 10 січня 1992, м. Люблін, Польща) — польський військовий кореспондент, журналіст, режисер.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 2011 році закінчив I ліцей ім. Станіслава Сташича в Любліні[1]. У 2012 році закінчив акторську студію «Lart Studio»[2]. Того ж року розпочав навчання на юридичному факультеті Ягеллонського університету. У 2014–2015 роках також вивчав політологію в цьому ж університеті за спеціальністю «журналістика». З 2017 року студент режисури в Державній школі кіно, телебачення і театру в Лодзі.

У вересні 2022 року був зображений на обкладинці журналу «Press»[3].

21 грудня 2023 року приєднався до Польського телебачення як репортер програми "19.30"[4].

Матеуш Ляховскький веде канал з репортажами та інтерв'ю "Кореспондент ПЛ" на платформі YouTube. Канал станем на січень 2024 року налічував 110 000 підписників.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Вперше в Україну поїхав у 2019 році, щоб зняти документальний фільм про медсестер, які воюють на сході України[5].

З 24 лютого 2022 року перебуває в Україні через вторгнення Росії в Україну[5]. Він був першим польським журналістом, який повідомив про різанину в Бучі[6]. Співпрацював з TVN24[7], Radio Zet[8], Super Express[9], RMF FM[9]. З липня 2022 року по жовтень 2023 року був постійним кореспондентом Polsat News з офісом у Києві[10]. Він робив репортажі з місця подій, включаючи звільнення Херсона та падіння Бахмута. Матеуш є автором воєнних репортажів у Newsweek Polska[11].

Матеуш Ляховський, працюючи кореспондентом Polsat News в Україні, отримав визнання в українських ЗМІ. Репортаж про його роботу з'явився у програмі новин "Марафон"[12][13].

Війна між Ізраїлем та Хамасом[ред. | ред. код]

У жовтні та листопаді 2023 року Матеуш робив репортажі про війну Ізраїлю проти ХАМАСу. У цей час він перебував в Ізраїлі, Палестинській автономії та на околицях Сектора Гази[14].

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 2018: Моє хороше життя — документальний фільм про молодих батьків; шкільний етюд[15]
  • 2020: Залізні номери — документальний фільм про медиків, які готуються до війни на сході України[16]
  • 2021: Білий Потік — як другий режисер у фільмі Міхала Грибовського[15]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Премія «Громадянський журналіст», присуджена Журналістським товариством (2022)[17].
  • 2022 - Третє місце в конкурсі "Журналіст року Grand Press"[18].
  • 2022 - Нагороджений Премією Радіо ZET імені Анджея Войцеховського[19].
  • 2023 - лауреат премії Асоціації польських журналістів "Зелений прус" у категорії "Молодий журналіст"[20].
  • 2023 - медаль "Люблін - героям", отримана від мера міста Любліна Кшиштофа Жука[21].
  • 2023 - нагорода "Діамант Патроніта"[22].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Jesienne spotkania z absolwentami. I Liceum Ogólnokształcące im. ks. Stanisława Staszica w Hrubieszowie. Процитовано 1 вересня 2022.
  2. ↑ mateusz lachowski. Lart Studio. Процитовано 1 вересня 2022.
  3. ↑ Nowy „Press”: Lachowski o swojej pierwszej wojnie, a także Gugała, Burzyńska, Klarenbach i ekipa Zełenskiego (пол.). Press.pl. Процитовано 6 вересня 2022.
  4. ↑ Nowa twarz programu informacyjnego TVP. Kim jest Mateusz Lachowski. Onet Kultura (пол.). 21 грудня 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  5. ↑ а б Mateusz Lachowski od pierwszego dnia wojny jest w Ukrainie. 'W Polsce jestem takim trochę francuskim pieskiem’ (пол.). Wirtualnemedia.pl. Процитовано 6 вересня 2022.
  6. ↑ Mateusz Lachowski korespondentem Polsat News w Ukrainie, zaczął pisać też dla ‘Newsweeka’ (пол.). Wirtualnemedia.pl. Процитовано 6 вересня 2022.
  7. ↑ Mateusz Lachowski korespondentem Polsat News w Ukrainie (пол.). Polsat News. Процитовано 1 вересня 2022.
  8. ↑ Mateusz Lachowski: Ukraińscy żołnierze mają siłę. Wielu mówi, że wojna może trwać lata. Процитовано 6 вересня 2022.
  9. ↑ а б RELACJA Z FRONTU [NA ŻYWO] Gość: Mateusz Lachowski, korespondent wojenny. Процитовано 6 вересня 2022. {{cite web}}: Текст «Raport Złotorowicza» проігноровано (довідка)
  10. ↑ Mateusz Lachowski korespondentem Polsat News w Ukrainie (пол.). Polsat. Процитовано 6 вересня 2022.
  11. ↑ Mateusz Lachowski korespondentem Polsat News w Ukrainie i autorem w „Newsweek Polska” (пол.). Press.pl. Процитовано 6 вересня 2022.
  12. ↑ News, Polsat (15 липня 2023). Korespondent Polsat News doceniony przez ukraińskie media. polsatnews.pl (пол.). Процитовано 9 січня 2024.
  13. ↑ https://twitter.com/i/status/1680225355347402753. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  14. ↑ Лаховський, Метью (29 листопада 2023). Газа - це пекло. "Найгірше місце, де я коли-небудь був". Newsweek (пол.). Процитовано 9 січня 2024.
  15. ↑ а б Mateusz Lachowski на сайті filmpolski.pl (пол.)
  16. ↑ Fokus: Dokument cz. II [ONLINE] (пол.). Centrum Kultury w Lublinie. Процитовано 1 вересня 2022.
  17. ↑ Towarzystwo Dziennikarskie wybrało swoje władze. Mateusz Lachowski z nagrodą Dziennikarz Obywatel (пол.). Wirtualnemedia.pl. Процитовано 10 жовтня 2022.
  18. ↑ Mateusz Lachowski trzeci w konkursie Grand Press. Newsweek (пол.). 13 грудня 2022. Процитовано 9 січня 2024.
  19. ↑ 2022 | Strona Nagrody Radia ZET im. Andrzeja Woyciechowskiego. www.nagrodawoyciechowskiego.pl (пол.). 14 квітня 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  20. ↑ „PRUSY” ZOSTAŁY ROZDANE | Stowarzyszenie Dziennikarzy RP Dolny Śląsk (pl-PL) . 11 січня 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  21. ↑ Mateusz Lachowski z medalem "Lublin Bohaterom" (pl-PL) . 30 листопада 2023. Процитовано 9 січня 2024.
  22. ↑ Twitter.
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матеуш_Лаховський&oldid=41396672