Матлак Назар Тарасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Матлак.
Назар Матлак
Назар Тарасович Матлак
 Солдат
Загальна інформація
Народження 9 серпня 1991(1991-08-09)
Борщів, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 18 червня 2023(2023-06-18) (31 рік)
Національність українець
Alma Mater Національний Авіаційний Університет
Псевдо «Павло», «Штахета»
Військова служба
Роки служби 2022—2023
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 54 ОМБр
 47 ОМБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Наза́р Тара́сович Матла́к (позивні «Павло», «Штахета»; 9 серпня 1991, м. Борщів, Тернопільська область — 18 червня 2023) — український громадський діяч, волонтер, військовослужбовець, солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Член ОУН (б), Молодіжного націоналістичного конгресу (2010). Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022).

Життєпис[ред. | ред. код]

Назар Матлак народився 9 серпня 1991 року в місті Борщеві, нині Борщівської громади Чортківського району Тернопільської области України.

Навчався у Борщівському навчально-виховному комплексі  «Загальноосвітній навчальний заклад № 3 — гімназія імені Романа Андріяшика»[1].

У 2010 році вступив до лав Молодіжного націоналістичного конгресу. Був вишкільником, господарником, організатором та головою Київської міської організації МНК.

Після школи вступив у Національний  Авіаційний Університет в Києві на спеціальність Авіоніка[1].

Учасник Революції гідності, був у складі 14 сотні Самооборони Майдану «Вільні Люди». З початком російсько-української війни почав волонтерити.

Працював у видавництві «Українська Видавнича Справа»; 2019—2022 — верстальник і технічний редактор видавництва «Наш Формат» (2019—2022)[2].

Після початку широкомасштабного російського вторгнення в Україну мобілізувався у роту охорони в Києві через відсутність місць в ТРО. Виконував задачі з охорони Територіального центру комплектування в Києві. Після втечі російських військ з-під Києва у травні перевівся в 54-ту окрему механізовану бригаду імені гетьмана Івана Мазепи у піхоту, захищав країну на Донецькому напрямку поблизу Соледару, згодом бригада перейшла на бахмутський напрямок. На початку зими Назар отримав поранення, одразу після відновлення продовжив службу на передовій. За особисту мужність і самовідданість, виявлену у захисті держави, 28 грудня 2022 року Указом Президента відзначений орденом «За мужність» III ступеня. В червні 2023 року перевівся в 47-му окрему механізовану бригаду «Маґура», де обіймав посаду водія в мінометному взводі.

Загинув 18 червня 2023 року.

Залишилися батьки, брат і дружина.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (28 грудня 2022) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б ВОЇН ЧЕСТІ. НАЗАР МАТЛАК, ДРУГ ШТАХЕТА.
  2. ↑ Діана Олійник (21 червня 2023). Тримає над нами небо: у бою за Україну загинув борщів'янин Назар Матлак. 20 хвилин Тернопіль. Процитовано 22 червня 2023.
  3. ↑ Указ Президента України від 28 грудня 2022 року № 900/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матлак_Назар_Тарасович&oldid=41731778