Медаль «За підкорення Чечні та Дагестану»
Медаль «За підкорення Чечні та Дагестану» Медаль «За покорение Чечни и Дагестана» | ||||
Країна | Російська імперія | |||
---|---|---|---|---|
Тип | медаль | |||
Вручається: | Особи, які мали стосунок до завершального етапу Кавказької війни в Чечні та Дагестані | |||
Нагородження | ||||
Засновано: | 1860 | |||
Нагороджено: | 145 115 | |||
Нагороджені: | ||||
Черговість | ||||
Медаль «За підкорення Чечні та Дагестану» у Вікісховищі |
Медаль «За підкорення Чечні та Дагестану» — державна нагорода Російської імперії. Заснована на ознаменування завершення Кавказької війни.
Основні відомості[ред. | ред. код]
Медаль «За підкорення Чечні та Дагестану» призначалася для нагородження осіб, які мали стосунок до завершального етапу війни в Чечні та Дагестані. Засновано 15 (27) липня 1860 року за указом[1] імператора Олександра II. Указ було надано військовому міністру[2].
Порядок нагородження[ред. | ред. код]
Медаллю нагороджувалися такі особи[1][2][3]:
- Усі чини армії, зокрема генерали, офіцери, нижні чини, як стройові, і нестройові, які брали участь у бойових діях Чечні і Дагестані з 1857 по 1859 рік;
- Війська місцевої міліції, різні волонтери, які брали участь у битвах;
- Чиновники, священики та медики, які перебували при військах у період воєнних дій і виконували свої обов'язки під час бойових експедицій.
Опис медалі[ред. | ред. код]
Це срібна медаль діаметр 28 мм. На лицьовій стороні зображений хитромудрий вензель Олександра II, увінчаний великою імператорською короною. На зворотному боці вздовж краю по колу напис: «ЗА ПОКОРЕНІЕ ЧЕЧНИ И ДАГЕСТАНА». Внизу, між початком та кінцем напису, невелика розетка. У центрі чотири рядки горизонтально вказані роки бойових дій, які завершили війну в Чечені і Дагестані: «въ 1857, 1858 и 1859.»[3][4][5].
На Санкт-Петербурзькому монетному дворі всього було викарбувано 145 115 медалей. Крім того, існують варіанти медалі, виконані у приватних майстернях. Вони можуть істотно відрізнятися від медалей, випущених на монетному дворі, за деталями зображення та розмірами. Відомі варіанти, виконані не тільки у сріблі, а й у бронзі з наступним срібленням[3][4].
Порядок носіння[ред. | ред. код]
Медаль мала вушко для кріплення до колодки чи стрічки. Носити медаль слід було на грудях. Стрічка медалі — комбінована Георгіївсько-Олександрівська[2][4][5]. Її слід відрізняти від Олександрівсько-Георгіївської стрічки медалі «На згадку про російсько-японську війну».
З 13 (26) серпня 1911 року, за указом[6] Миколи II, поранені та контужені в боях отримали можливість носити ці медалі на стрічці з бантом[2].
Зображення медалі[ред. | ред. код]
-
Аверс, приватна майстерня
-
Реверс, приватна майстерня
-
Реверс зі стрічкою
-
Стрічка
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Полное собраніе законовъ Россійской Имперіи, собрание II. — СПб., 1860. — Т. 35/1. — С. 901—902. № 36 016
- ↑ а б в г Петерс Д. И. Наградные медали Российской империи XIX—XX веков. Каталог. — М. : Археографический центр, 1996. — С. 179. — 291 с. — ISBN 5-86169-043-X., № 143
- ↑ а б в Медаль «За покорение Чечни и Дагестана». www.sobiratel.net. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 11 січня 2013.
- ↑ а б в Медаль «За покорение Чечни и Дагестана». Сайт «Награды императорской России 1702—1917 гг.». Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 11 січня 2013.
- ↑ а б Смирнов В. П. Описаніе русскихъ медалей. №624. — СПб., 1908. — С. 315, 715.
- ↑ Полное собраніе законовъ Россійской Имперіи, собрание III. — СПб., 1911. — Т. 31. — С. 866. Часть 1, № 35737
Література[ред. | ред. код]
- Потрашков С. В. Награды СССР, России и Украины. — Харьков : Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга», 2011. — С. 93. — 416 с. — ISBN 978-5-9910-1393-2.
- Кузнецов Александр Александрович, Чепурнов Николай Иванович. Наградная медаль. В 2-х томах. — М. : Патриот, 1992. — Т. 1 (1701-1917). — С. 160—162. — ISBN 5-7030-0452-7.
- Чепурнов Н. И. Наградные медали Государства Российского. — М. : Русский мир, 2000. — С. 439. — 768 с. — ISBN 5-89577-024-X.
- Изотова М. А., Царёва Т. Б. Ордена и медали России и СССР. — Ростов-на-Дону : ООО ИД «Валдис», 2010. — С. 254—256. — 736 с. — ISBN 978-5-9567-0960-3.