Милославський Іван Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Милославський Іван Миколайович
Народився 1853
Охтирка, Харківська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер 1918
Охтирка, Харківська губернія, УНР
Країна  Російська імперія
Діяльність діяч земського самоврядування, купець, меценат
Діти Милославський Євген Іванович і Милославський Костянтин Іванович
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Милославський.

Іван Миколайович Милославський (1853, Охтирка, Харківська губернія, Російська імперія — 1918?, там само) — діяч Охтирського земства , гласний міської Думи Охтирки  (1910— 13 рр.) , міський голова Охтирки (1916—17 рр.), купець, меценат. Почесний громадянин міста Охтирка (2015)[1]. Один з засновників банківської справи на Охтирщині .

Життєпис та громадська діяльність[ред. | ред. код]

Мешканець Охтирки. Церковний староста Охтирської Іоанно-Богословської тюремної церкви (1886). У 1889 році І. М. Милославський виступив засновником Охтирського Товариства Взаємного Кредиту. І. М. Милославський член Охтирського повітового відділення Харківської єпархіальної училищної ради, шкільної комісії Земської управи (1905), член сільськогосподарської ради, повітової лікарняної ради, член комісії з питань розгляду скарг по справі будівництва стічних ям та інших водопровідних споруд. Значною заслугою І. М. Милославського слід вважати збір коштів і ініціацію будівництва залізничної гілки з вокзалом  в Охтирці в 1910 році[2] .

30 вересня 1911 року на засіданні 47 Земських зборів гласний  І. М. Милославський запропонував відкрити та обладнати у лікарні бактеріологічну лабораторію. У 1914 р. на благодійні пожертвування місцевого купецтва лабораторія була відкрита. У серпні 1914 року І. М. Милославський відрахував з власних коштів 25 руб. на будівництво Георгіївської церкви і 100 крб. на будівництво Народного Дому (нині — Районний будинок культури в м. Охтирка) . З журналу 52-х Чергових повітових земських зборів від 16 листопада 1916 року відомо, що міським головою був обраний І. М. Милославський. Важливим пунктом своєї діяльності, як голови міста, І. М. Милославський вважав розвиток тваринництва, зокрема свинарства, відкриття дитячих ясел-притулків. У 1918 році він був заарештований представниками нової влади, подальша доля його не відома.

Купецька діяльність[ред. | ред. код]

Брати Милославські (Іван, Федір, Георгій, Михайло) володіли залізноскоб'яними лавками та тютюновими мануфактурами в Охтирці та Харкові (1886)[3], здіснювали спільну купецьку та церковно-прихожанську діяльність[4]. В інтернеті наводиться рекламна листівка торгівлі І. М. Милославського, виготовлена в друкарні І. О. Расторгуєва[5]. Милославський також був власником цегельного завода  в Охтирці , який виробляв до 400 000 цеглин на рік[6].

Михайло Миколайович Милославський (?- 1925?) — купець 2-ї гільдії, церковний староста Свято-Успенської церкви м. Охтирки з 1896 року, на власні кошти сприяв будівництву кам'яної огорожі навколо Свято-Успенської церкви Божої Матері (1904)[7] і церковно-парафіяльної школи в новому кам'яному будинку. Відомості щодо купецької діяльності Федіра Миколайовича Милославського у селі Білки Охтирського повіту наведені на відповідному сайті[8].

Будинок Милославського І. М. Сучасний вигляд

Родина[ред. | ред. код]

Дружина І. М. Милославського — Меланія Василівна Милославська (в дівоцтві — Колот) (31.12.1858-11.05.1899), мати 9  що залишилися в живих з 16 народжених у цьому шлюбі дітей — Євгена (1877), Ксенії (1882), Єлизавети (1885), Сергія[9](1886), Захара[10] (1888), Костянтина (1890), Миколи (1892), Наталії (1895), Ганни (1898). Дружина І. М. Милославського організувала і очолювала дамський комітет міста, який опікувався життєдіяльністю шкіл, лікарні, а також сприяв розвитку культури. Вона була домогосподаркою, померла в порівняно молодому віці від швидкоплинної хвороби. Похована  на цвинтарі біля церкви  Жон– Мироносиць[11], поховання зберігається і в теперішні часи. Зять Милославського І.М. – Дмитрієв Микола Ізмайлович, в подальшому відомий професор геоморфолог.

Мешкала родина Милославських у будинку по пров. Друкарському 8.[12] Після революції в ньому розташовувалося зерносховище, потім військові склади, а у 50-80-ті рр. минулого століття — місцевий Будинок піонерів, а до недавнього часу працював центр дитячої та юнацької творчості У 2012 році будинок визнаний непридатним для використання тому, що був занедбаний[13]

Пам'ять[ред. | ред. код]

У жовтні 2015 року в Книгу пам'яті міста Охтирки при активному сприянні директора Охтирського краєзнавчого музею. Л. В. Міщенко і його співробітників О. Бойко, Н.Калюжної та інших було внесено ім'я Івана Миколайовича Милославського — міського голови, купця, мецената, потомственого почесного жителя міста. З недавніх пір в результаті топонімічних змін провулок  Й. Якіра  у м. Охтирка носить ім'я Івана Милославського[14] . У 2018  році виповнилось 165 років  з народження І. М. Милославського.

Література[ред. | ред. код]

  • Охтирська міська рада. Почесні громадяни Охтирки. Милославський Іван Миколайович. URL : https://okhtyrkamr.gov.ua/громадськості/почесні-громадяни.
  • Розвиток банківської справи на Сумщині (середина ХІХ — початок ХХ ст.) [Текст]: монограф. / за заг. ред. канд. екон. наук С. В. Тихенка ; [уклад.: С. В. Тихенко, Г. І. Корогод, О. І. Кисельов] ; Державний вищийнавчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». — Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2013. — 166 с. [15] арк. іл.ISBN 978-966-8958-91-5 . Охтирська повітова земська каса дрібного кредиту. Член правління І. М Милославський; С.53— 54. Товариство взаємного кредиту Охтирського повітового земства. Член правління Ф. М. Милославський С. 98
  • Харьков и губерния на страницах газеты «Южный край» (1880—1918). Вып.1 (1880—1886) // Харьк. гос. науч. б-ка им. В. Г. Короленко; Сост.: Ярошик В. А., Гологорская Т. В., Манова Н. Л. — Х., 2002. — 180 с. ИМЕННОЙ УКАЗАТЕЛЬ  Милославский, купец (1114) РАЗРЕШЕНИЕ на открытие табачной фабрики на Конной площади выдано Шефранову и Милославскому . —1886. — 23 июня.
  • Рекламная листовка и счет торговли Милославского И. Н., 1910 год. Типография И. А. Расторгуева. Царствование Николая Второго 1894—1917  Третья Государственная Дума 1907—1912 .Ахтырка .Торговля. URL : http://hisdoc.ru/advertising/16224/ [Архівовано 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  • Броневський Ю., Іванов В., Парамонов А,Погрібний А. Цегельні Харківської губернії.-Х.: Видавець Андрій Парамонов, 2023.-400 с, C.152 ISBN 978-617-8356-04-0
  • ДАХО. Ф.4, оп.126, од.зб. 941. Прошение Ивана Милославского о разрешении постройки кирпичного завода в Ахтырских дачах при Ахтырке, 1896 год
  • Бекбулатов И. Новая церковь на старом месте Город А, 10.01.2007 г. URL : http://www.okhtyrka.net/content/view/1973/200/ [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
  • ФЕДОР МИЛОСЛАВСКИЙ. URL : https://forum.vgd.ru/post/3528/116078/p3593454.htm?hlt=милославский+федор+николаевич#pp3593454 [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Источник: Государственный архив Сумской области / Фонд 759, оп.1, д.540
  • Милославская Меланья Васильевна (31.12.1858 — 11.05.1899) — похоронена в г. Ахтырка. Энциклопедия фамилий харьковской губернии URL : https://www.otkudarodom.ua/ru/node/25/м [Архівовано 29 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  • Калюжна Н. РОЗВИТОК ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я НА ОХТИРЩИНІ Город А 07.06.2006 http://www.okhtyrka.net/index.php?option=content&task=view&id=1628 [Архівовано 25 лютого 2022 у Wayback Machine.].
  • Л.Міщенко. Меценат, купець та міський голова в одній особі. // Роксолана макси— № 45 (1024)— 11.11 2015.
  • Згублять чи відродять?" //Роксолана макси" , 26 октября 2016 года —№ 43 (1074). URL :http://roxolana.com.ua/2016/10/28/zgublyat-chi-vidrodyat/ [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
  • Милославський Д. К. Купець, меценат, громадський діяч охтирського самоврядування у Харківській губернії та його оточення. До 165-ї річниці з народження Івана Миколайовича Милославського //Культурна спадщина Слобожанщини, число 40— Курсор — Харків 2019— С.39— 52. УДК [001+2+008]:001.12(477.54/62) ББК 63.3.(4УКР51)я43.
  • Мегера Є. О. Охтирка в особистостях. Наша еліта. Милославські — пани міщани // Роксолана макси № 35 (1066), С. 17. Среда, 31 августа 2016г. Присвячується 375-річчю Охтирки.URL : https://ru.calameo.com/read/004491439c53e0ce354e7 [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  • Земское собраніе // Утро: газета. — Харьков, 19 октября 1910. — № 1172. — С. 6. URL : https://ru.wikisource.org/wiki/Ахтырка_(Земское_собрание)/ДО [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.]
  • Криницька Л. Історія пивзаводу. — Х.: ООО «Фрімайнд», 2004. — 80 с. Спогад онука І. М. Милославського професора Петрова С. М. щодо внеску його дідуся в будівництво залізниці в Охтирці. С.30-31. URL http://www.okhtyrka.net/content/view/304/172/ [Архівовано 20 жовтня 2021 у Wayback Machine.]:

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ Почесні громадяни Охтирки. Охтирка портал міста (укр.). Архів оригіналу за 24 листопада 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  2. ↑ Криницька Леся. Історія охтирського пивзаводу. Ахырский портал (українською) . Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
  3. ↑ Харьков и губерния на страницах газеты «Южный край» (1880 – 1918). www.docme.su. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  4. ↑ Родословные поиски. Духовенство Харьковской епархии 1905 года (рос.). Архів оригіналу за 20 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021.
  5. ↑ Рекламная листовка и счет торговли И.Н. Милославского, 1910 год. hisdoc.ru. Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  6. ↑ Броневський Ю., Іванов В., Парамонов А,Погрібний А. (2023). Цегельні Харківської губернії (Українською) . Видавець Андрій Парамонов. с. С.152. ISBN ISBN 978-617-8356-04-0. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка); Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  7. ↑ Бекбулатов И. Новая церковь на старом месте. Город А, 10.01.2007 (російською) . Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  8. ↑ Слобода Белка (Білка) Ахтырского уезда(Охтирського повіту). forum.vgd.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  9. ↑ Милославський Сергій Іванович (1886) — Відкритий список. ua.openlist.wiki (укр.). Процитовано 19 жовтня 2021.
  10. ↑ Національний банк репресованих. www.reabit.org.ua. Процитовано 19 жовтня 2021.
  11. ↑ Энциклопедия фамилий. Откуда Родом (рос.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  12. ↑ Mehera, I︠E︡. O. (2017). Okhtyrka v osobystosti︠a︡kh (1654-2014). Sumy. ISBN 978-966-97703-5-6. OCLC 1103977574.
  13. ↑ Охтирка ;"Роксолана" Всеукраїнська газета"  » Згублять чи відродять? >. roxolana.com.ua (амер.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 19 жовтня 2021.
  14. ↑ Перелік назв площ, вулиць та провулків м. Охтирка, що перейменовано. Охтирка портал міста (укр.). Процитовано 19 жовтня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Милославський_Іван_Миколайович&oldid=40915883