Монітори типу «Гілдур»
| Монітори типу «Гілдур» | ||
|---|---|---|
 | ||
| Модель монітора (броньованого канонерського човна) «Гілдур» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Монітор | |
| Держава прапора |  •ВМС Швеції
| |
| Спущено на воду | 7 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Технічні дані | ||
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 x 267-мм гармата | |
Монітори типу "Гілдур" (Hildur) — це тип з семи невеликих моніторів (броньованих канонерських човнів) ВМС Швеції. Будувалися з 1872 по 1875 рік як збільшена та сильніше броньована версія менших кораблів аналогічної конструкції типу "Скольд".[1] Іноді п'ять побудованих у 1873-1875 роках моніторів виділяють у окремий тип "Берсерк"[2].
Питання класифікації.[ред. | ред. код]
Офіційно кораблі класифікувалися як броненосці третього рангу ( 3:e klass Pansarbåtar). Оскільки гармата головного калібру була встановлена у нерухомій башті, технічно це були броньовані канонерські човни. Водночас низка осадка та обриси корабля сильно нагадували класичний USS Monitor, тож кораблі частіше називають моніторами.[3]
Конструкція[ред. | ред. код]
Кораблі були спроектовані лейтенантом Джоном Крістіаном д'Айлі (John Christian d'Ailly). Призначалися насамперед для захисту Стокгольма з боку шхер та озера Меларен, а також для посилення оборони прибережних фортець. Завдяки низькій осадці був можливий перехід моніторів мілководним Гета-каналом, який з'єднує Балтійське море північніше 58-ї паралелі і акваторію Каттегат, яка сполучається з Північним морем, а також їх служба на великих шведських озерах, які з'єднував канал, наприклад на Веттерні.
Водотоннажність моніторів типу "Гілдур" складала 460 тон.
Бронювання[ред. | ред. код]
Корпус корабля мав відносно помірне бронювання, водночас башта, яка піднімалася над водою, була значно сильніше броньована
Озброєння[ред. | ред. код]
У всіх моніторів класу Hildur була одна нерухома башта. [4] Ці монітори озброювались спочатку одною 267-міліметровою дульнозарядною гарматою, потім 240 міліметровою нарізною, якою заміняли дульнозарядні й на старіших кораблях. Пізніше головний калібр доповнили додатковим озброєнням - механічним кулеметом Норденфельта.
Оскільки спочатку озброєння корабля складалося з однієї жорстко зафіксованої гармати. Це унеможливлювало вогонь по противнику, якщо монітори рухалися паралельним або протилежним до нього курсом. Тому на останньому з побудованих кораблів цього типу, "Folke" її встановили у нарямі на корму, аби корабель міг прикривати відступ інших моніторів.[5]
Упродовж їх тривалої служби кораблі переоснащували більш сучасними зразками гармат, які можна було наводити у певному секторі, не повертаючи весь корабель.
Служба[ред. | ред. код]
Оскільки Швеція успішно зберігала нейтралітет у 19 та 20 століттях, ці кораблі ніколи не застосовувалися в бою. Останні монітори цього типу припинили використовувати як артилерійські кораблі вже після Першої світової війни.
Відреставрований корпус одного з моніторів цього типу, "Sölve", який використовувався як баржа для перевезення нафти, зберігається у Гетеборзі.
Посилання.[ред. | ред. код]
- ↑ Gogin, Ivan (2010). GERDA small monitors (1872). Navypedia. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 05.09.2019.
- ↑ Gogin, Ivan (2010). BERSERK small monitors (1873-1875). Navypedia (англійська) . Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 05.09.2019.
- ↑ Bjoerud, Stellan (1986). Monitors and Armored Gunboats of the Royal Swedish Navy, Part 1. XXIII (2) (англійська) . Toledo, Ohio: Warship International. International Naval Records Organization. с. 167—80. ISSN 0043-0374.
- ↑ Clowes, Sir William Laird (1900). The Naval Pocket-book, Volume 5. W. Thacker & Company. с. 552.
- ↑ Harris, Daniel G. (1994). Roberts, John (ред.). The Swedish Monitors" in Warship (англійська) . Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. с. 22–34. ISBN 1-55750-903-4.