Міклош Гімеш
| Міклош Гімеш | ||||
|---|---|---|---|---|
| угор. Gimes Miklós | ||||
| Народився |
23 грудня 1917 Будапешт, .svg){kind=small} Угорщина | |||
| Помер |
16 червня 1958 (40 років) Будапешт,  Угорщина·повішення | |||
| Поховання | Новий громадський цвинтарd | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина, Угорщина | |||
| Національність | угорець | |||
| Діяльність | журналіст та політик | |||
| Мова творів | угорська | |||
| Роки активності | 1942–1956 | |||
| Жанр | журналістика | |||
| Партія | Угорська партія трудящих[1] | |||
| Мати | Lilly Hajdud | |||
| Діти | Miklós Gimesd | |||
|
| ||||
 Міклош Гімеш у Вікісховищі | ||||
Міклош Гімеш (угор. Gimes Miklós; 23 грудня 1917 р., Будапешт — 16 червня 1958 р.) — угорський журналіст і політик, що брав активну участь в Угорській революції 1956 року. Він був страчений разом з прем'єр-міністром Угорщини Імре Надем та Міністром оборони Угорської Народної Республіки Палом Малетером в 1958 році за звинуваченням у зраді, але згодом був реабілітований в 1989 році.
Походження[ред. | ред. код]
Батьки М. Гімеша були угорськими євреями. В 1919 році вони активно підтримували створення Угорської Радянської Республіки. Його батько помер від черевного тифу у 1944 році в Ляйтмеріці під час Голокосту. Його сестра Йука[2] та мати Лілі Хайду пережили завдяки захисному паспорту, що зробив їм Рауль Валленберг[3].
Участь у комуністичному русі[ред. | ред. код]
В 1942 році він активно долучається до угорського комуністичного руху, працюючи журналістом в різних комуністичних газетах.
Однак, в 1955 році він був виключений з Угорської партії трудящих за вимогу реабілітувати Ласло Райка. І лише за наполягання Імре Надя, його членство було відновлено в 1956 році.
В цей час він познайомився з майбутньою дружиною Алісою Хальдою[4].
.JPG)
Участь в революції 1956 року[ред. | ред. код]
Під час Угорської революції 1956 року, М.Гімеш брав активну участь в політиці та революційній журналістиці. Він заснував і редагував газету Magyar Szabadság разом з іншими революціонерами. Він брав участь в революції навіть після радянського вторгнення, виступаючи в складі Угорського демократичного руху за незалежність.
5 грудня 1956 року М.Гімеш був заарештований і притягнутий до суду. Після півтора року слідства, він був засуджений Верховним судом Угорщини до смертної кари. Страта була проведена 16 червня 1958 року.
Реабілітація[ред. | ред. код]
На початку політичних змін, що відбулися в Угорщині у 1989 році на могилі М.Гімеша та чотирьох інших жертв були перепоховані за участю кількох сотень тисяч осіб. 6 жовтня 1989 року смертний вирок угорським судом було скасовано.
Твори[ред. | ред. код]
- Harcolunk a békéért a nemzetközi békemozgalom útja., Budapest: Hungaria Könyvnap, 1950
- Übersetzung: Adam Raffy, Wenn Giordano Bruno ein Tagebuch geführt hätte, Budapest: Litteratura 1956
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Magyar életrajzi lexikon / за ред. K. Ágnes — Budapest: Akadémiai Kiadó, 1967.
- ↑ Juca Magos-Gimes (1920-) передача телеканалу SWR [недоступне посилання] (нім.)
- ↑ Lilly Hajdu (1891—1960) в Психоаналітики Угорщини [Архівовано 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Halda Alíz országgyűlési képviselői adatlapja. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.
Джерела[ред. | ред. код]
- Paul Harmat: Freud, Ferenczi und die ungarische Psychoanalyse Edition Diskord, Tübingen 1988, ISBN 3-89295-530-1. Übersetzung von: Harmat Pál: ISBN 3-926567-04-X
|
