На пасіці
Творець: | Тарас Григорович Шевченко |
---|---|
Час створення: | 1843 |
Розміри: | 530*410 мм |
Висота: | 530 міліметр |
Ширина: | 410 міліметр |
Матеріал: | полотно, олія |
Зберігається: | Київ |
Музей: | Національний музей Тараса Шевченка |
«На пасіці» — картина Тараса Шевченка побутового жанру створена під час його першої подорожі Україною. В цій картині художник експериментує з освітленням в результаті чого відходить від академізму і використовує імпресіоністичні ефекти.
Обставини створення[ред. | ред. код]
Публікатор картини Сергій Раєвський зазначав, що до виявлення картини, про неї не було згадок в автобіографічних джерелах Шевченка та в працях дослідників[1]. Однак, її начерк був введений до наукового обороту ще в 1900 році у «Каталозі Музею українських старожитностей В. В. Тарновського» складеного Борисом Грінченком[2].
Завдяки тому, що інший начерк картини знаходився на звороті втраченого малюнку «Козак-бандурист», дослідники вважають, що картина була створена під час першої подорожі Тараса Шевченка Україною літом 1843-го, того ж року коли й малюнок козака-бандуриста[1].
Вважається, що на сюжет малюнку художника надихнуло відвідання пасіки корифея бджолярства Петра Прокоповича у селі Пальчики. Дослідник Петро Жур припускав, що Шевченко познайомився з Прокоповичем у селі Качанівка, яке поет обрав своїм головним місцем перебування під час подорожі Україною. Згідно з інформацією зібраною працівником Батуринського історичного музею Миколою Шкляром, Тарас Шевченко провів кілька днів у Прокоповича в Пальчиках. Саме там він створив ескіз картини, на якій зобразив одного з майстрів Прокоповича разом з дочками. Одній з цих дочок, Шевченко по від'їзду подарував срібну копійку, яка на 1975 рік зберігалася, як сімейна реліквія, у її нащадка Петра Пронченка — вчителя з Бахмачу[3]. Дослідниця Надія Демиденко вважала цю версію найближчою до істини. Вона зазначала, що на картині не міг бути зображений сам Прокопович. Хоча він мав двох дочок, але на момент знайомства з художником йому було вже 68 років, і його дочки були значно старішими. Також, майстер на картині виготовляє вулик-дуплянку, малоймовірно, щоб Прокопович, як винахідник втулкового вулика погодився, щоб його зобразили поряд із застарілим вуликом[4].
Історія картини[ред. | ред. код]
Картину виявили у фондах Київського державного музею російського мистецтва, серед речей неекспозиційного значення, під час переінвентаризації 1936 року. Вона була у дуже поганому стані, до реставрації не можливо було визначити її сюжет. Однак, на найбільш важливих місцях картини не було розривів полотна та випадів фарби. Вона була відновлена в реставраційній майстерні музею, акт реставрації було складено 25 липня 1936 року. Під час реставрації полотно було дубльовано[1][5].
На звороті картини був наклеєний паперовий аркуш на якому був напис польською мовою зроблений тушшю: «Дівчина, що розмовляє з козаком. Зразок малювання Шевченка» (пол. Dziewczyna rozmawiajaca z kozakiem. Obrazek malowany przez Shewczenke), нижче іншою рукою написано «Шевченко» (пол. Shewczenko). Праворуч унизу напис ч. 674. В лівому нижньому куті картини під час реставрації було виявлено літеру Т, яка на думку Сергія Раєвського є залишком авторського підпису Шевченка. Раєвський у 1936 році вказував розмір полотна як 544 на 419 мм. У дванадцятитомному зібранні творів Шевченка вказаний розмір картини 53 на 41 см[1][5].
Раєвський пояснював невідповідність опису картини з її сюжетом тим, що напис був створений, коли картина вже була значно пошкодженою, і не можливо було точно встановити її сюжет. У дванадцятитомному зібранні творів Шевченка висловлювалася думка, що на аркуші переказаний зміст якогось іншого малюнка[1][5].
У 1936 році картину передали до Галереї картин Т. Г. Шевченка у Харкові, а з 1948 року вона зберігається у Національному музеї Тараса Шевченка[6]. Інвентарний номер ж-105. Аркуш з написом та акт реставрації зберігається окремо у тому ж музеї[5].
Картина вперше репродукована Сергієм Раєвським у 1936 році в «Літературній газеті» під назвою «Дівчина, що розмовляє з козаком»[7].
Сюжет та критика[ред. | ред. код]
На картині зображена пасіка сонячного літнього дня, у затишку під деревом селянин виготовляє вулик-дуплянку. Він вимушений перервати свою роботу через прихід дітей, які принесли обід[1][3].
Мистецтвознавець Сергій Раєвський зазначав, що сюжет картини перекликається з працями Олексія Венеціанова та художників його кола. Однак, праця Шевченка відрізняється більшою реалістичністю, знанням побуту та природи українського села. Якщо порівнювати з іншими власними картинами художника, то найбільш схожою за сюжетом і технікою є картина «Селянська родина», яку, також, датують 1843 роком. Для обох картин характерний відхід від академізму[1].
На думку дослідника: «картині характерна навмисна кострубатість, присадкуватість постатей, реалістичний, позбавлений будь-якої ідеалізації пейзаж, нарешті, пильна увага до типових елементів побуту». Раєвський вважав, що картина написана у переламний момент творчості художника, під час його переходу від «псевдокласичних канонів академічного малярства до здорової реалістичної творчості»[1].
Дослідниця Тетяна Андрущенко називала картину одним з «найвищих здобутків українського побутового жанру першої половини ХІХ ст.». Вона відзначала, що лише під час першої подорожі по Україні, художнику вдалося втілити своє прагнення і опанувати олійну техніку живопису до рівня його робіт з акварельними фарбами, щоб «малювати справжні почуття, справжнє сонце і повітря». В олійних картинах намальованих під час подорожі, «сонце засвітило … справжнім блиском, а самі твори ожили наповнені повітрям». Андрущенко також підкреслює у картині «На пасіці» відмову Шевченка від «академічного» колориту і введення «справжньої палітри спекотного літа». Художнику вдалося передати відчуття простору і м'якого повітря завдяки великим світло-тіньовим співвідношенням і тонкій зміні світлосили кольорів. Як зазначає дослідниця: «Тут світло живе своїм життям, мерехтить — переливається навколо предметів і персонажів, створює живу картину родинного затишку і щирості почуттів»[8].
На думку Андрущенко, якби Шевченка не відправили у заслання і він би поїхав у заплановану подорож до Європи, то він міг би стати одним з родоначальників імпресіонізму. Окрім «На пасіці», дослідниця вказує на «імпресіоністичні ефекти освітлення» у таких працях художника: «Повідь», «Казашка Катя», «Далісман Мула Аул'є», портретах Платона Закревського, Іллі Лизогуба, Єлизавети Кейкуатової та інших[8].
Участь у виставках[ред. | ред. код]
Виставки в яких експонувалася картина[6]:
- Ювілейна Шевченківська виставка. Київ. 1939
- Виставка образотворчого мистецтва УРСР. Москва. 1951
- Ювілейна Шевченківська виставка. Київ — Москва. 1964
- Шевченко-художник. До 170-річчя від дня народження. Київ. 1984
- «Живописні твори Шевченка». Київ. 2006
Схожі малюнки[ред. | ред. код]
Відомо два начерки цієї картини, один з цих начерків відомий лише за фотокопією, бо він знаходився на звороті малюнку «Козак-бандурист», і був втрачений разом з ним під час пожежі[9].
Галерея[ред. | ред. код]
-
На пасіці. Кобзар з поводирем. Біля криниці, начерки
-
На пасіці, начерки що знаходилися на звороті малюнку «Козак-бандурист»
-
Селянська родина
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и Раєвський, 1936, с. 4.
- ↑ Повне зібрання творів, 2013, с. 542.
- ↑ а б Пчеловодство, 1975, с. 15.
- ↑ Демиденко, 2013, с. 341.
- ↑ а б в г Повне зібрання творів, 2013, с. 437.
- ↑ а б Повне зібрання творів, 2013, с. 438.
- ↑ Повне зібрання творів, 1961, с. 30.
- ↑ а б Андрущенко, 2014, с. 15.
- ↑ Повне зібрання творів, 2013, с. 437, 543.
Джерела[ред. | ред. код]
- Андрущенко Т. І. Малярство Тараса Шевченка // Україна у світовій історії. — 2014. — № 2 (51). — С. 11—22. — ISSN 2413-7103.
- Демиденко Н. М. Т. Г. Шевченко та П. І. Прокопович: духовні паралелі // Сіверщина в історії України. — 2013. — № 6. — С. 340—343. — ISSN 2218-4805.
- Раєвський С. Є. Невідомий малюнок Т. Г. Шевченка // Літературна газета. — 1936. — № 41 (5 вересня). — С. 4. — ISSN 4820-0943.
- На пасіці // Шевченківський словник / Відповідальний редактор: Кирилюк Є. П. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. II. — С. 19. — 410 с.
- Повне зібрання творів у дванадцяти томах / Редкол.: Жулинський М. Г. (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 2013. — Т. 8: Живопис і графіка 1843—1847. — С. 437—438. — 584 с. — ISBN 978-966-00-1276-9.
- На пасіці // Повне зібрання творів в десяти томах / Відповідальний редактор Касіян В. І., Редактор тома Бутник-Сіверський Б. С. — Київ : Видавництво Академії наук УРСР, 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830—1847. — Кн. 1. — С. 30.
- Д. Х. Народная память свидетельствует… : [рос.] // Пчеловодство. — 1975. — № 7. — С. 15. — ISSN 0369-8629.
Посилання[ред. | ред. код]
- На пасіці. Науково-освітній веб-портал «Тарас Шевченко». Інститут телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України. Процитовано 22 вересня 2022.
- На пасіці. Ізборник. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 22 вересня 2022.