Нейтральні та неприєднані європейські держави
| Нейтральні та неприєднані європейські держави | |
|---|---|
 | |
| Місце діяльності | Європа |
| Членство | |
 Нейтральні та неприєднані європейські держави у Вікісховищі | |
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Нейтральні та неприєднані європейські держави, іноді відомі під абревіатурою NN states[1][2] були неофіційним угрупуванням держав у Європі часів холодної війни, які не входили ні до НАТО, ні до Варшавського пакту, але були або нейтральними, або членами Руху неприєднання. Група об’єднала нейтральні країни Австрію, Фінляндію, Швецію та Швейцарію, з одного боку, і позаблокову СФР Югославію, Кіпр і Мальту, з іншого боку, які спільно зацікавлені у збереженні своєї незалежної позаблокової позиції щодо НАТО, Європейської економічної спільноти, Варшавського пакту і Ради економічної взаємодопомоги.[3] Сформовані та порівняно високорозвинені європейські нейтральні країни сприймали співпрацю з неприєднаними країнами (зокрема, з СФР Югославією як одним із лідерів групи) як спосіб відстоювання миру, роззброєння та стримування супердержав більш рішуче, ніж їхня обмежена попередня співпраця дозвіл.[4]
Група співпрацювала в рамках Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), намагаючись зберегти результати Гельсінських угод.[5] У цьому контексті Югославія співпрацювала з Австрією та Фінляндією щодо посередництва між блоками, організувала другий саміт НБСЄ в 1977 році в Белграді та запропонувала проекти щодо захисту національних меншин, які досі діють і є невід’ємною частиною положень ОБСЄ щодо прав меншин.[6]
Див. також[ред. | ред. код]
- Нейтральні країни-члени Європейського Союзу
- Нейтралітет Австрії
- Фінляндизація
- Нейтралітет Швеції
- Нейтралітет Швейцарії
- Югославія та Рух неприєднання
- Кіпр і Рух неприєднання
- Мальта та Рух неприєднання
- Розширення Європейського Союзу (1995)
- Розширення Європейського Союзу (2004)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Håkan Wiberg (1994). Neutral and Non-Aligned States in Europe and NOD. У Bjorn Moller (ред.). Non-offensive Defence For The Twenty-first Century. Routledge. ISBN 9780429039300.
- ↑ Tvrtko Jakovina (2011). Treća strana Hladnog rata. Fraktura. ISBN 978-953-266-203-0.
- ↑ Fischer, Thomas (2016). Neutrality and Nonalignment in World Politics during the Cold War. Journal of Cold War Studies. 18 (4): 4—11.
- ↑ Hakovirta, Harto (1983). Effects of Non-Alignment on Neutrality in Europe: An Analysis and Appraisal. Cooperation and Conflict. 18 (1): 57—75.
- ↑ Martinović, S. (1983). Foreign Policy of Yugoslavia. Pakistan Horizon. 36 (1): 28—31. JSTOR 41394717.
- ↑ Trültzsch, Arno. An Almost Forgotten Legacy: Non-Aligned Yugoslavia in the United Nations and in the Making of Contemporary International Law.
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Hanna Ojanen, ред. (2003). Neutrality and non-alignment in Europe today (PDF). Finnish Institute of International Affairs. ISBN 951-769-151-3.
- Mark Kramer, ред. (2021). The Soviet Union and Cold War Neutrality and Nonalignment in Europe. Lexington Books. ISBN 9781793631930.
- S. Victor Papacosma, ред. (1989). Europe's neutral and nonaligned states: between NATO and the Warsaw Pact. Wilmington. ISBN 0842022694.