Новий Мартинів
| село Новий Мартинів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Івано-Франківська область |
| Район | Івано-Франківський район |
| Громада | Бурштинська міська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 415 |
| Площа | 7,946 км² |
| Густота населення | 52,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 77130 |
| Телефонний код | +380 3431 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°13′02″ пн. ш. 24°32′58″ сх. д. / 49.21722° пн. ш. 24.54944° сх. д.Координати: 49°13′02″ пн. ш. 24°32′58″ сх. д. / 49.21722° пн. ш. 24.54944° сх. д. |
| Водойми | Дністер |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 77116, с. Тенетники |
| Карта | |
  Новий Мартинів | |
 Новий Мартинів | |
| Мапа | |
| |
Но́вий Марти́нів — село Бурштинської міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Колишнє містечко Мартинів.[1]
Природа та розташування[ред. | ред. код]
Новий Мартинів розташований на півночі Івано-Франківської області та на заході Галицького району. Одна половина села знаходиться на пагорбах над Дністром, інша — під цим самим пагорбом, але приблизно за 0,5 км від Дністра.
Рельєф[ред. | ред. код]
У селі горбистий рельєф, лише на «Долині» він рівнинний. На Горі, з північного боку села, є доволі багато горбів.
Ліси[ред. | ред. код]
У селі мало лісів, натомість на північ від села знаходиться Тенетницський ліс. Також перед Тенетницьким лісом знаходиться «Лісок», у «Ліску» переважно широколисті дерева. Особливим місцем у Новому Мартинові є «Ското-Могильник». Це — невеликий гай, у ньому колись були вовки, поблизу було пасовище, тому назвали «Ското-Могильник», також досі там водяться козулі.
Водойми[ред. | ред. код]
Через Новий Мартинів протікає друга за розміром річка України Дністер. Дністер під час його сталого рівня можна перейти вбрід, під час повені вода затоплює усю долину, так було у 2008 році. За останні роки Дністер сильно обмілів, так утворилась затока. Коса, яка відділяє Дністер та «Затоку», заростає чагарником. У селі протікає потічок, який бере свій початок біля «Ското-Могильника», тече через урочище «Ставок», далі через Долину, там він роздвоюється, потім знову зливається, тому жартома можна сказати, що деякі хати знаходяться на острові, потім потік впадає в Дністер.
Історія[ред. | ред. код]
30 січня 1470 року суддя земський галицький Ігнат з Кутища, підсудок земський галицький Миколай Сенявський підтвердили суді Галича запис Ельжбети зі Жмиґроду — доньки кам'янецького старости Теодорика з Бучача. За ним вона продала дві третини прав власності на Мартинів, третину подарувала Яну Ко́лі («Старшому», помер 1472 р.[2]) з Далейова — підкоморію (лат. «succamerario») галицькому.[3][4]
- 31 серпня 1607 року в містечку було утворено парафію РКЦ, першим плебаном став ксьондз Ян Самборчик. Привілей на її заснування надав дідич містечка та належних до нього сіл Миколай Станінський.
- 20 червня 1624 року відбулась Битва під Мартиновим між коронним і кварцяним військом під командуванням польного гетьмана коронного Станіслава Конєцпольського, приватних корогов під командуванням Томаша Замойського з одного боку та ордою татар, що поверталась зі здобиччю назад. Татари були розбиті.
- У ХІХ столітті громада Нового Мартинова мала власну символіку — печатку з гербом: у полі печатки — два ялинові дерева, між якими селянин з косою на плечі, що йде в правий геральдичний бік (Центральний державний історичний архів України у м. Львові. — Фонд 178. — Опис 2. — Спр. 1283. — Арк. 39).
У 1939 році в селі проживало 970 мешканців (600 українців, 60 поляків, 280 латинників, 30 євреїв), у присілку Сулова — 460 мешканців (170 українців, 130 поляків, 100 польських колоністів, 60 латинників)[5].
У межах села знайдено стародавнього довбаного з суцільного дерева човна з веслом[6].
Господарювання[ред. | ред. код]
Рибальство[ред. | ред. код]
У Новому Мартинові є затока на Дністрі. Там пристутні переважно представники родини коропових. У місці впадіння затоки в Дністер є щуки та судаки невеликих розмірів, та доволі великі окуні, і немалі верхоплавки.
Грибництво[ред. | ред. код]
У Тенетницькому лісі є доволі багато синюхів та опеньок, такі самі гриби у Ліску. У Ското-Могильнику є багато беріз, тому там збирають підосичники.
Спорт[ред. | ред. код]
Футбол[ред. | ред. код]
У селі є футбольна команда яка була заснована на початку 2000 років , але існувала недовго та відновилася в 2010 році.
В 2014 ФК Новий Мартинів зайняв 4 місце в першості галицького району з футболу та зумів дійти до чвертьфіналу кубка району з футболу що є найвищим досягненням в історії команди.
З 2015 року команда бере участь у чемпіонаті міста Бурштина.[7]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народились[ред. | ред. код]
- Ярослав Худоб'як — батько Ігоря Худоб'яка.
- Пузина Юзеф — польський математик
- Юліуш Тадеуш Тарново-Мальчевський — полковник австро-угорської армії, генерал дивізії Війська Польського.
Дідичі[ред. | ред. код]
- Кщон (пол. Krzcon з Мартинова — батько Катажини, тесть Теодорика Бучацького-Язловецького[8]
- Ельжбета зі Жмигроду Ходоровська-Масловська — донька Теодорика Бучацького-Язловецького, продала дві третини прав власності на Мартинів, третину подарувала Янові Колі («Старшому», помер 1472 р.[2]) з Далейова — «succamerario» (підкоморію) галицькому.[9]
- Миколай Язловецький-Монастирський
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Новий Мартинів // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 139. (пол.). — S. 139. (пол.)
- ↑ а б Kołowie [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Akta grodskie i ziemskie… — T. 4. — S. 188–189.
- ↑ Новий Мартинів // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 140. (пол.) — S. 140. (пол.)
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 67.
- ↑ Човен наших предків. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
- ↑ ФК НОВИЙ МАРТИНІВ | FC NOVYI MARTYNIV. vk.com. Процитовано 19 червня 2015.
- ↑ Dörflerówna A. Buczacki Teodoryk, h. Abdank (†1456) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. 3. — 480 s. — S. 85. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
- ↑ Akta grodskie i ziemskie… - T. 4. — S. 188–189.
Джерела[ред. | ред. код]
- Новий Мартинів // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 139. (пол.) — S. 139–140. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||