Ноктюрн (живопис)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Томас Ікінс, Гайавата, 1870,[1]

Ноктюрн (живопис) — термін, запроваджений Джеймсом Ебботтом МакНілом Вістлером на позначення стилю живопису, для якого властиве зображення сцен у сутінках. У широкому вжитку термін позначає будь-яку картину нічної сцени[2] , наприклад, "Нічна варта" Рембрандта.

Зміст терміна[ред. | ред. код]

Рембрандт, Нічний дозор або ополченська рота капітана Франса, що забороняє Кокка, 1642, Рейксмузей, Амстердам

Вістлер використовував цей термін у назві своїх творів, щоб зобразити картини з «мрійливим, задумливим настроєм», він застосував музичну назву.[3] Вістлер переосмислював твори, використовуючи інші терміни, пов'язані з музикою, такі як «симфонія», «гармонія», «студія» або «аранжування», щоб підкреслити тональні якості та композицію, а також зняти з акценту зміст.[4] Використання терміна «ноктюрн» може бути пов'язане з рухом американців кінця 19 століття — початку 20 століття, який "характеризується м'яким, розсіяним світлом, приглушеними тонами та неясними контурами предметів. Фредерік Ремінгтон також використовував цей термін для своїх нічних сцен американського Старого Заходу.[5][6]

Ніктюрни Рембрандта[ред. | ред. код]

У північній Європі Голландський Золотий Вік дав одного з найбільших художників усіх часів. Першим художником, який регулярно писав сцени в режимі ноктюрна, був Рембрандт ван Рейн (1606—1669). Багато його портретів також були написані методом ноктюрна. Як і в «Млині» (1645), більшість його пейзажів написані, щоб викликати відчуття ноктюрна.

Нічні сцени Рембрандта[ред. | ред. код]

  • Христос у бурі на Галілейському морі, 1633, зображує сцену з ноктюрнами, що викликає почуття небезпеки
    Христос у бурі на Галілейському морі, 1633, зображує сцену з ноктюрнами, що викликає почуття небезпеки
  • Христос і жінка Самарії, 1659,
    Христос і жінка Самарії, 1659,
  • Польський вершник, 1655,
    Польський вершник, 1655,

«Ноктюрни» Джеймса Еббота Мак-Ніла Вістлера[ред. | ред. код]

Джеймс Ебботт МакНіл Вістлер, Ноктюрн у блакитному та золотому кольорі: Старий міст Баттерсі, c. 1872—1875[7][8]

«Ноктюрн» — це термін, який застосовувався до певних типів музичних композицій до того, як Джеймс Ебботт Мак-Ніл Вістлер (1834—1903), натхненний музичною мовою, почав використовувати це слово в заголовках багатьох своїх творів,[9] такі як « Ноктюрн у блакитному та срібному» (1871) у колекції галереї Тейт, Лондон, Велика Британія.[10]

  • Ноктюрн у блакитному та золотому кольорі: затока Вальпараїсо, 1866 рік
    Ноктюрн у блакитному та золотому кольорі: затока Вальпараїсо, 1866 рік
  • Ноктюрн у сірому та золотому, Вестмінстерський міст, c. 1871-1874
    Ноктюрн у сірому та золотому, Вестмінстерський міст, c. 1871-1874
  • Ноктюрн Трафальгарська площа, Челсі, сніг, 1876 рік
    Ноктюрн Трафальгарська площа, Челсі, сніг, 1876 рік
  • [en→uk]Nocturne in Pink and Grey, Portrait of Lady Meux, 1881-1882
    [en→uk]Nocturne in Pink and Grey, Portrait of Lady Meux, 1881-1882

Ноктюрни Фредеріка Ремінгтона[ред. | ред. код]

Фредерік Ремінгтон (1861—1909) відомий своїми ноктюрними сценами Старого Заходу Америки[11] , які були відзначені у 2003—2004 роках виставкою « Фредерік Ремінгтон: Колір ночі», співорганізованою та показаною в Національній галереї мистецтв, Вашингтон, округ Колумбія, та Музеї Гілкріз, Талса, Оклахома.[12] Виставка створила книгу з такою ж назвою та відвідала Денверський художній музей у Денвері, штат Колорадо Ремінгтон намалював багато ноктюрнів в останні роки життя, коли він переходив від кар'єри ілюстратора до художника і обрав імпресіонізм як стиль, у якому працював на той час. Одним із прикладів його роботи є «Штампування» (також відоме як «Штампування блискавки», 1908).

«Ноктюрни» Фредеріка Ремінгтона[ред. | ред. код]

Нічні сцени американських імпресіоністів та інших американських реалістів[ред. | ред. код]

Роберт Анрі, Сніг у Нью-Йорку 1902 року, ілюструє міський ноктюрн американського реаліста, Національна галерея мистецтв, Вашингтон, округ Колумбія
Томас Коул, «Подорож життя, старість», 1842, Національна галерея мистецтв

Нічні сцени американських імпресіоністів та американських реалістів[ред. | ред. код]

  • Джон Сінгер Сарджент, іспанський танцюрист, 1879–1880, Іспаномовне товариство Америки, Нью-Йорк
    Джон Сінгер Сарджент, іспанський танцюрист, 1879–1880, Іспаномовне товариство Америки, Нью-Йорк
  • Чайльд Хассам, зима, опівніч, 1894 рік
    Чайльд Хассам, зима, опівніч, 1894 рік
  • Віллард Меткалф , травнева ніч 1906 р., Галерея мистецтв Коркоран
    Віллард Меткалф , травнева ніч 1906 р., Галерея мистецтв Коркоран

Нічні сцени художників інших рухів[ред. | ред. код]

Томас Коул, «Торнадо» 1835. Засновник групи пейзажистів на річці Гудзон у 1825 році, яка домінувала в ландшафтному русі в Америці до 1870-х років

Інші художники, які також створювали сцени з ноктюрном:

  • Яків ван Руйсдаель (1628—1682), Пейзаж із церквою (близько 1660)]
  • Якоб ван Руйсдаель, Пейзаж (близько 1665)
  • Август Леопольд Яйце (1816—1863), минуле і сьогодення номер три (близько 1853)]
  • Джон Лафарж (1835—1920), «Дама Шалотта» (1862)
  • Едгар Дега (1834—1917), Інтер'єр (1868–69), Музей мистецтв у Філадельфії[16]
  • Вінсент Ван Гог (1853—1890), Зоряна ніч над Роною (1888)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Tamsquare.net. Архів оригіналу за 29 вересня 2011. Процитовано 3 вересня 2012.
  2. ↑ Lawton, Denis. (1992). Education And Politics For The 1990s: Conflict Or Consensus? (edition reprint). Psychology Press. p. 150. ISBN 0750700793.
  3. ↑ Tonalism and the "Nocturne. Detroit Institute of Arts. Архів оригіналу за 16 червня 2012. Процитовано 1 вересня 2012.
  4. ↑ Anderson, Ronald and Anne Koval. (2002). James McNeill Whistler: Beyond the Myth. De Capo Press. p. 186. ISBN 0-786-71032-2. (Note: need to verify this was the edition used.)
  5. ↑ Artistic experiments. National Gallery of Art. Архів оригіналу за 24 вересня 2012. Процитовано 1 вересня 2012.
  6. ↑ 18 images of Remington's nocturnes on 18 web pages. National Gallery of Art. Архів оригіналу за 16 вересня 2012. Процитовано 1 вересня 2012.
  7. ↑ Moore, Susan (1 листопада 2003), Guardian of the nation's treasures, The Spectator, London
  8. ↑ Steiner, Wendy (January 1993), A Pot of Paint: Aesthetics on Trial in Whistler v. Ruskin, Art in America, процитовано 26 травня 2009
  9. ↑ Images of many of Whistler's nocturne paintings, and some by his contemporaries, can be seen at this website for the Detroict Institute of Arts. Dia.org. Архів оригіналу за 18 липня 2012. Процитовано 1 вересня 2012.
  10. ↑ Ronald Anderson and Anne Koval, James McNeill Whistler: Beyond the Myth, Carroll & Graf, New York, 1994, ISBN 978-0786701872
  11. ↑ 18 images of Remington's nocturnes on 18 web pages at the National Gallery of Art. Nga.gov. Архів оригіналу за 16 вересня 2012. Процитовано 1 вересня 2012.
  12. ↑ The Color of Night exhibition website with extensive information and images about Frederic Remington and his paintings. Nga.gov. Архів оригіналу за 29 вересня 2012. Процитовано 1 вересня 2012.
  13. ↑ Johnhtwachtman.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 вересня 2012.
  14. ↑ John Henry Twachtman | artnet. www.artnet.com.
  15. ↑ Cowboyindian.com.
  16. ↑ Philadelphia Museum of Art - Collections Object : Interior. www.philamuseum.org.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ноктюрн_(живопис)&oldid=42183397