Ньокі 29-го
Ньокі 29-го (ісп. ñoquis del 29) — це звичай їсти ньокі 29-го числа кожного місяця.[1] Дуже поширений звичай у Південному конусі, особливо в Аргентині, Чилі, Парагваї та Уругваї, які є країнами, що зазнали великої італійської імміграції наприкінці 19-го та на початку 20-го століття.
Існує супутній ритуал — підкладати гроші під тарілку, що символізує побажання процвітання.[1]
Походження традиції[ред. | ред. код]
Існує декілька версій походження традиції подавати ньокі 29-го числа кожного місяця.
Святий Пантелеймона[ред. | ред. код]
Існує легенда, заснована на історії святого Пантелеймона, молодого лікаря з Нікомедії, який після прийняття християнства здійснив паломництво до півночі Італії. Там він здійснив дивовижні зцілення, через що він був канонізований. За легендою, коли він попросив хліба у венеціанських селян, вони запросили його до їхнього столу і поділилися їхньою бідною їжею. Вдячний, він побажав їм рік чудової риболовлі та врожаю, що збулося.
Вважається, що ця подія відбулася 29 числа, тому цей день відмічається простою трапезою з ньоків.[1][2]
Втрата врожаю в 1690 році[ред. | ред. код]
Інша історія пов'язана з втратою урожаю пшениці близько 1690 року в маленькому містечку в П’ємонті. Тоді, картоплю використовували лише для годівлі тварин, але з огляду на біду, людська творчість дала свої плоди, і були створені картопляні ньокі, які врятували місцеве населення від голоду.[3] З того часу мешканці збиралися 29-го числа кожного місяця і готували ньокі. Під тарілки клали монети, які вони роздавали парам, що вирішили одружитися того дня.[1][2]
Солідарність під час війни[ред. | ред. код]
В Італії під час війни був дефіцит їжі. Уряд видавав продуктові талони для населення. Великі сім’ї мали серйозні труднощі з розподілом їжі таким чином, щоб її вистачило до кінця місяця. Сусіди запрошували великі сім'ї в гості їсти ньокі (що вважалися їжею бідних). Під кожну тарілку люди клали талони, і цей подарунок дозволяв біднішим сім’ям мати досить їжі до кінця місяця.[3]
Економічна доцільність[ред. | ред. код]
Інша більш поширена версія історії полягає в тому, що 29-те число — це кінець місяця, а отже, люди з невеликою заробітною платою (зарплата отримувалася на початку місяця) ймовірно вже не мали коштів, окрім як на найдешевшу їжу, таку як ньокі.[1][3]
Стосовно ж традиції підкладати гроші під тарілку, вважається, що італійські іммігранти, що мали більше достатку, запрошували бідніших співвітчизників, або тих, що нещодавно прибули до Америки на обід, а під тарілку ньоків вони підкладали одну-дві монети, щоб допомогти їм в останні дні місяця.[4]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д ¿Por qué los argentinos comen ñoquis el 29 de cada mes y qué tiene que ver eso con los empleados públicos?. BBC News Mundo (ісп.). Процитовано 15 жовтня 2020.
- ↑ а б Los Ñoquis del 29. alimentacion-sana.org. Процитовано 15 жовтня 2020.
- ↑ а б в How Eating Italian Gnocchi Became a Monthly Tradition in Latin America · Global Voices. Global Voices (англ.). 4 лютого 2014. Процитовано 15 жовтня 2020.
- ↑ Cravero, Lidia. ¿Por qué se comen ñoquis los 29 de cada mes? (ісп.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 15 жовтня 2020.