Нійоле Садунайте
| Нійоле Садунайте | |
|---|---|
| лит. Nijolė Sadūnaitė | |
| Народилася |
22 липня 1938[2] Дотнува, Литовська Республіка |
| Померла |
31 березня 2024[1] (85 років) Вільнюс, Литва |
| Громадянство |
 СРСР Литва |
| Діяльність | черниця, дисидент |
| Галузь | католицька церква[3] і order of canons regulard[3] |
| Знання мов | литовська[3] |
| Конфесія | католицька церква |
Нійоле Садунайте (лит. Nijolė Sadūnaitė; 22 липня 1938, Дотнува — 31 березня 2024, Вільнюс[4]) — підпільна литовська католицька черниця радянського періоду, яка співпрацювала з Літописом Католицької церкви в Литві.[5] У 1975 році їй загрожувало три роки ув'язнення за її діяльність. Вона провела час в ув'язненні в Мордавії, а потім в Богучанах.[6] Вона зіткнулася з тортурами.[7] Про свій досвід вона написала книгу «Сяйво в ГУЛАГу» (1987).[8][9] Перша жінка, що отримала «Литовську премію свободи».
Біографія[ред. | ред. код]
Нійоле Садунайте народилась 22 липня 1938 в місті Каунас Литовської Республіки.
У 1955 році закінчила Анікщяйську середню школу імені Йонаса Білюнаса. У 1956 році стала членкинею Згромадження Служебниць Непорочного зачаття Діви Марії. Не бажаючи відмовлятися від релігійної практики, працювала секретаркою, друкаркою, робітницею на фабриці, штампувальницею в обчислювальному центрі.
Була заарештована в 1974 році та засуджена в 1975 році за відтворення і розповсюдження Літопису Католицької церкви в Литві. У 1980 році, повернувшись до Литви, вона знову долучилася до видання Літопису: збирала новини, передавала їх редактору, редагувала, перевозила до Москви, звідки вони потрапляли на захід. Через переслідування КДБ черниця постійно переховувалася, її кілька разів заарештовували й допитували.
23 серпня 1987 року разом з Антанасом Терлецьким, Вітаутасом Богушисом і Петрасом Цідзікасом вона організувала мітинг біля пам'ятника Адаму Міцкевичу на честь пам'яті про підписання пакту Ріббентропа-Молотова. Мітинг ознаменувався публічним виконанням національного гімну Литви.
З 1988 року — членкиня Литовської Гельсінської групи. Опублікувала книги про методи КДБ та боротьбу за права вірян у Литві.
Нагороди[ред. | ред. код]
- У 2018 році Садунайте отримала «Литовську премію свободи».[10] Вона стала першою жінкою в історії, яка отримала цю нагороду.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Mirė disidentė, vienuolė Sadūnaitė
- ↑ https://www.vle.lt/straipsnis/felicija-nijole-sadunaite/
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Felicija Nijolė Sadūnaitė — VLE
- ↑ Tapinas, Laimonas et al., eds. (1997) «Lietuvos katalikų bažnyčios kronika» (PDF) Žurnalistikos enciklopedija (in Lithuanian) Vilnius: Pradai pg 284 ISBN 9986-776-62-7
- ↑ An interview of Nijolė Sadūnaitė by Rushworth M Kidder of The Christian Science Monitor from April 24 1989
- ↑ «What Would the World Be Like Without Him?» by Robin Wright in the July 1994 Issue of The Atlantic
- ↑ «In the Land of Crosses» from the September 2013 «First Things»
- ↑ A review of «A Radiance in the Gulag» in the January 17, 1988 LA Times
- ↑ Disidentei Nijolei Sadūnaitei įteikta Laisvės premija. 13 січня 2018. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 21 травня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Keller, Bill (24 серпня 1987). Lithuanians rally for Stalin victims. New York Times (англ.). Архів оригіналу за 21 травня 2023. Процитовано 21 травня 2023.
- Lithuania Rights Unit Protests to Gorbachev. New York Times (англ.). 31 серпня 1987. Архів оригіналу за 21 травня 2023. Процитовано 21 травня 2023.
|
