Німецька національна народна партія
Німецька національна народна партія Deutschnationale Volkspartei Deutsche Nationale Front (1933) | |
|---|---|
.svg){kind=logo} | |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія |
| Голова партії | Альфред Гугенберг, Oskar Hergtd, Friedrich Johann Otto Gotthelf Wincklerd і Kuno von Westarpd |
| Дата заснування | 1918 |
| Дата розпуску | 1933 |
| Штаб-квартира | Берлін, Третій Рейх |
| Ідеологія | |
| Позиція | від правої до ультраправої[n 1] |
| Молодіжна організація | Bismarckjugend[en][3][4] |
| Союзники та блоки |
|
| Кількість членів | 950,000 (оц. середині 1923) |
Німецька національна народна партія (нім. Deutschnationale Volkspartei, DNVP) — націоналістична консервативна партія в Німеччині за часів Веймарської республіки.
Партія була створена у 1918 році шляхом злиття Німецької консервативної партії, Вільної консервативної партії і частини Націонал-ліберальної партії, що діяли у Німецькій імперії. Ставлячись вороже по відношенню до республіканської Веймарської конституції, DNVP провела більшу частину міжвоєнного періоду в опозиції. Користуючись підтримкою землевласників і багатих промисловців, вона дотримувалася монархічної платформи і рішуче виступала проти Версальського договору.
Вкрай націоналістична і реакційна партія спочатку стояла за відновлення монархії німецька, пізніше підтримувала створення авторитарної держави. До її союзу з нацистами, партія розраховувала на підтримку національної ліберальної Німецької народної партії.
У 1928 році, після невдачі на виборах (частка партії голосів падає із 21% в 1924 році до 14%), Альфред Гугенберг, лідер крила жорсткої лінії партії, став головою. Гугенберг відмовився від монархічного курсу своїх попередніх на користь жорсткішого націоналізму і неохоче співпрацював із Націонал-соціалістичною німецькою робітничою партією (НСДАП), відомішою як нацистською партією. У 1929 році це призвело до виходу з партії колишнього голови графа Куно фон Вестарпа та інших членів і формування ними більш помірної Консервативної народної партії. DNVP швидко втрачала популярність тому, що багато робітників і селян стали підтримувати більш популістську і менш аристократичну НСДАП, в результаті чого партію в основному підтримував верхній середній клас і верхній клас.
У 1931 році DNVP, НСДАП і воєнізована організація «Сталевий шолом» сформували непростий союз, відомий як Гарцбурзький фронт. DNVP сподівався контролювати НСДАП через цю коаліцію і приборкати екстремізму нацистів, але пакт лише зміцнював НСДАП даючи їй доступ до фінансування і політичної респектабельності.
У наступному році, DNVP стала єдиною значною партією, що підтримувала Франца фон Папена у його короткому перебування на посаді канцлера.
1933 року утворила Чорно-біло-червоний фронт в союзі зі Сталевим шоломом для участі у вибори до Рейхстагу 5 березня 1933 року, на яких набрала лише 8% голосів виборців. Отримавши поганий результат на виборах, партія опинилася як молодший партнер НСДАП по коаліції в так званому Уряді національної концентрації Адольфа Гітлера, підтримала закон, що наділив уряду Гітлера законодавчими повноваженнями. Незабаром після цього, члени DNVP були змушені вступипи в НСДАП або відійти з політичного життя в цілому. Партія саморозпустилася в 1933 році.
DNVP був на короткий час відродив у 1962 році, але нова DVNP незабаром влилася у Національно-демократичну партію Німеччини (NPD).
Голови[ред. | ред. код]
- 1918-1924 Оскар Гергт (1869-1967)
- 1924-1928 Куно Граф фон Вестарп (1864-1945)
- 1928-1933 Альфред Гугенберг (1865-1951)
Нотатки[ред. | ред. код]
- ↑ У 1920-х, коли вона брала участь у правоцентристських коаліційних урядах, DNVP вважалася основною правою партією. До 1930-х партія повернулася до багатьох своїх більш реакційних поглядів ранніх років і рухалася праворуч, і, таким чином, також класифікується як ультраправа[1][2].
- ↑ Офіційно називається «Імперський комітет німецької народної ініціативи проти плану Юнга та брехні про вину у війні». (Reichsausschuß für die Deutsche Volksinitiative gegen den Young-Plan und die Kriegsschuldlüge).[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Caldwell, Peter C. (1997). Popular Sovereignty and the Crisis of German Constitutional Law: The Theory & Practice of Weimar Constitutionalism. Duke University Press. с. 74.
- ↑ Caldwell, Peter C. (2008). The Citizen and the Republic in Germany, 1918–1935. Citizenship and National Identity in Twentieth-Century Germany. Stanford University Press. с. 48.
- ↑ Gerwarth, Robert (2005). The Bismarck Myth: Weimar Germany and the Legacy of the Iron Chancellor. Oxford Historical Monographs. Oxford: Clarendon Press. с. 106—107. ISBN 978-0-19-928184-8.
- ↑ Jones, Larry Eugene; Retallack, James N. (1992). Elections, Mass Politics, and Social Change in Modern Germany: New Perspectives. Washington, D.C.: German Historical Institute. с. 354. ISBN 9780521429122.
- ↑ Pfleiderer, Doris (2007). Volksbegehren und Volksentscheid gegen den Youngplan, in: Archivnachrichten 35 / 2007 [Initiative and Referendum against the Young Plan, in: Archived News 35 / 2007] (PDF). Landesarchiv Baden-Württemberg (нім.). с. 43. Процитовано 26 November 2022.
- ↑ Reagin, Nancy R. (2007). Sweeping the German Nation: Domesticity and National Identity in Germany, 1870–1945. Cambridge University Press. с. 106.