Оверчук Олександр Анатолійович
| Олександр Анатолійович Оверчук | |
|---|---|
| Народився |
30 травня 1960 (63 роки) Львів |
| Національність | українець |
| Діяльність | скульптор, сценограф |
| Alma mater | Львівська національна академія мистецтв |
| Батько | Оверчук Анатолій Федорович |
| Нагороди |
 |
Олександр Анатолійович Оверчук(нар. 30 травня 1960, м. Львів) — скульптор, сценограф. Член Національної спілки театральних діячів України. Заслужений діяч культури Польщі.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився 30 травня 1960 року у Львові в родині скульптора Анатолія Оверчука. У 1988 році закінчив Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). Працював художником-постановником Львівської обласної державної телерадіокомпанії (1988—1993), головним художником Львівського обласного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича (1997—2002). Протягом тридцяти років співпрацював з театрами України (Львів, Луцьк, Мукачево), Росії (Оренбург), Польщі (Плоцьк), Чехії (Чеський Чешин і Оломоуц).
Творчість[ред. | ред. код]
Один з ініціаторів і учасників спільного проєкту Львівського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України та Федерації польських організацій в Україні — «Сцени-студії ГАЛІЦІАНА» (Львів) — експериментальної сцени, покликаної в умовах польсько-українського пограниччя працювати на мовах обох культур.
Працює в сфері сакрального мистецтва (скульптура, вітраж, сакральний дизайн): Римсько-католицькі храми України (Львів та Львівська Єпархія), Росії (Ростов-на-Дону, Костел Останньої Вечері).
Протягом п'яти років є учасником Міжнародної наукової конференції САКРОЕКСПО (Кельце, Польща).
Автор поетичної збірки EPISTULAE AD PROXIMUM (Листи до Сусіда), натхненного творчістю Збігнева Герберта (Видавництво AULA, Варшава 2013 р.).
Cпільні міжнародні проєкти[ред. | ред. код]
- 2002 р. — Спільний проєкт Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької та Міністерства культури та національної спадщини Польщі, В. Гомбрович «Івона принцеса Бургундії» — сценографія. Режисер Wieslaw Rudzki
- 2011 р. — Спільний проєкт Генерального консульства Польщі у Луцьку та Волинського академічного лялькового театру, Леся Українка «Камінний господар» — сценографія.
- 2008 р. — Театр імені Єжи Шанявського, Плоцьк (Польща) — Дж. Гей «Жебрача опера», сценографія.
- 2009 р. — Співавтор документальної кінострічки. «Слідами Збігнева Герберта у Львові». Варшава (Краківський Міжнародний фестиваль документального фільму, 2009 р.).
- 2012 р. — До 200-літнього Ювілею театру імені Єжи Шанявського (Плоцьк, Польща) — В. Шекспір «Гамлет» — сценографія.
- 2009–2023 рр. — Співпраця з театрами Moravské divadlo, Těšínské Divadlo (Чехія):
- 2009 р. — Р. Неш «Продавець дощу» — сценографія.
- 2011 р. — І. Фішер «Вовка ми не боїмося» — сценографія.
- 2012 р. — В. Шекспір «Приборкання норовливої» — сценографія.
- 2013 р. — Гольдоні «Хитра вдовичка» — сценографія.
- 2014 р. — Těšínské Divadlo: Чеський Чєшин, Чехія 14 Festiwal Teatrów Moraw i Śląska (14 Фестиваль театрів Моравії та Силезії). «Палата № 7» за мотивами М. Гоголя «Записки божевільного» та А. Чехова «Палата № 6» (Інсценізація, постановка, сценографія).
- 2015 р. — Дж. Салом «Інтрига» — сценографія.
- 2015 р. — А. Міллер «Салемські відьми» — сценографія.
- 2016 р. — Й. Кайнар «Золотоволоска» — сценографія.
Індивідуальна професійна практика «Театр сценографа»[ред. | ред. код]
Базована на поєднанні досвіду театрів Тадеуша Кантора, Йозефа Шайни, Йозефа Свободи зі сценографічною школою України (Є. Лисик, Д. Лідер, В. Бортяков) та Росії (Д. Боровський),
Сцена-студія «Галіціана» (Спільний проект Національної спілки театральних діячів України (Львівське міжобласне відділення) та Федерації польських організацій в Україні).
Персональні виставки скульптури[ред. | ред. код]
- 2007 р. — Львів;
- 2008 р. — Київ;
- 2012 р. — Варшава.
Викладацький досвід[ред. | ред. код]
- 2009–2012 рр. — університет імені Кардинала Стефана Вишинського (Варшава);
- семінари і майстеркласи за авторською програмою: «Досвід української сценографічної школи».
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Міжнародна наукова конференція Sacroexpo «Костели нашого часу» (Польща, Кельце):
- 2009 р. — Публікація «Перспектива спадщини».
- 2010 р. — Публікація «Канон сакрального об'єкту і метаморфоза».
- 2012 р. — Публікація «Форма сакрум — сакрум форми у дзеркалі скульптури».
- 2013 р. — Публікація «Шлях форми».
- 2014 р. — Міжнародна наукова конференція «Fin de siècle znaleziony. Мозаїка кінця століття: художники, явища, товариства, діяльність» (Варшава, Національний Музей). Публікація «Львівський вітраж 1911—1913 років у прибутковому будинку по вулиці Герцена, 6».
Нагороди[ред. | ред. код]
- Міжнародний фестиваль «Золотий Лев» (1994, Львів). Найкраща сценографія. «Забави для Фауста», Львівський академічний театр імені Леся Курбаса.
- Міжнародний фестиваль «Весна 2000» (2000, Мукачево). Краща сценографія. «Кайдашева сім’я», Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича.
- Відзнака Міністра Культури Республіки Польща (2009) — Заслужений діяч культури Польщі.
- Відзнака Міністра Культури Республіки Польща (2019) — Gloria Artis.
Джерела[ред. | ред. код]
- С. М. Максименко. Оверчук Олександр Анатолійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Олександра Оверчука. oleksandroverchuk.com. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 22 листопада 2023.
- Мистецтво не буває не сакральним. dua.com.ua. Демократична Україна. 14 жовтня 2014. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 22 листопада 2023.
- С. Шашко. Олександр Оверчук: «Будь-яка професія в театрі має бути гнучкою». archive-ktm.ukma.edu.ua. Кіно-Театр. Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 22 листопада 2023.
