Олів Чекленд
| Олів Чекленд | |
|---|---|
| Народилася |
1920[1][2] Ньюкасл-апон-Тайн, Нортамберленд, Англія, Сполучене Королівство |
| Померла |
2004[1][2] Свонсі, Уельс, Велика Британія |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія Сполучене Королівство |
| Діяльність | історикиня |
| Знання мов | англійська[3] |
| Заклад | Університет Глазго |
| У шлюбі з | Сідней Чеклендd |
Олів Едіт Чекленд (до шлюбу Ентоні; 6 червня 1920 — 8 вересня 2004) — англійська історикиня і письменниця, яка спеціалізувалась на культурних, економічних і соціальних відносинах між Японією та Сполученим Королівством після 19 століття. Після вступу на факультет географії в Бірмінгемському університеті разом з чоловіком Сіднеєм Чеклендом[en] створила Школу економічної історії Університету Глазго і відредагувала повторну публікацію англійського Закону про внесення змін до закону про бідних 1834 року[en]. Працювала над дослідженням шотландських законов про бідних[en].
Біографія[ред. | ред. код]
Чекленд народилась 6 червня 1920 року на Ліндгерст-авеню, 20 у передмісті Ньюкасл-апон-Тайна Джесмонді[en], єдиною дочкою мандрівника гравера процесу та колишнього кухаря Королівського флоту Роберта Фрейзера Ентоні та домогосподарки Едіт Ентоні, до шлюбу Філіпсон[4][5]. Коли Велика депресія[en] вплинула на країну, сім'я переїхала до Бірмінгема[4], щоб її батько міг знайти роботу[5]. Чекленд вчилася в місцевій школі[5] і стала старостою[4]. Вона досягла хороших успіхів у навчанні[6][7] і вступила на географічний факультет Бірмінгемському університеті в 1938 році[8], ставши першою з родини, хто отримав вищу освіту[9]. Чекленд захоплювалася студентськими справами в університеті[6][7].
11 вересня 1942 року одружилася зі студентом економіки Сіднеєм Чеклендом[en], народила п'ятьох дітей[5]. Чекленд доглядала за чоловіком, коли він відновлювався від поранень, отриманих у Фалезському котлі під час висадки в Нормандії[4][6]. 8 вересня 2004 року Чекленд померла від серцевої недостатності, коли жила з одним із своїх дітей у Суонсі[5]. Вона померла перед усіма п'ятьма своїми дітьми[4].
Кар'єра[ред. | ред. код]
З 1957 по 1982 рік вона разом з чоловіком працювала над створенням Школи економічної історії Університету Глазго та контактувала з викладачами та студентами старших курсів[7]. Чекленд організувала та керувала робочим днем свого чоловіка, мала вплив на працевлаштування його першого секретаря департаменту і активно працювала у соціальному та академічному плані з університетом. Вона брала участь у зборі та знищенні бізнес-документів фінансово незахищених шотландських компаній. Її родина допомогла прихистити угорських, а пізніше чилійських біженців, які втікали від президентства Сальвадора Альєнде[6].
У 1974 році Чекленд та її чоловік відредагували повторне видання Закону про внесення змін до закону про бідних 1834 року[en][7], а потім дослідження шотландських законов про бідних[en][10]. Чекленд і Боб Кейдж писали про експеримент з надання допомоги бідним Святого Іоанна, проведений Томасом Чалмерсом[en] у Глазго з 1819 по 1823 рік[10]. Публікація її першої книги «Благодійність у вікторіанській Шотландії — соціальне забезпечення та принцип добровільності» відбулася в 1980 році[7]. Книжка принесла Чекленд премію Шотландської ради мистецтв[en][4][9]. Через два роки вона та Маргарет Лемб разом із чоловіком у 1984 році написали спільне дослідження «Охорона здоров'я та соціальна історія, справа Глазго»[6] та «Промисловість та етос Шотландії, 1832—1914»[9]. Її чоловік помер в 1986 році[7]. Вона знаходить розраду та щастя в дослідженнях і письменництві[4] і спеціалізується на британсько-японських культурних, економічних і соціальних відносинах після 19 століття[4][8]. У 1989 році Чекленд опублікувала книгу «Зустріч Британії з Японією Мейдзі, 1868—1912», в якій розповідалося про те, як Японія посилала своїх найкращих громадян навчатися виробничим здібностям. Після цього в 1993 році була видана книга «Humanitarianism and the Emperor's Japan, 1877—1977», яка досліджує хорошу та погану поведінку японських солдатів по відношенню до військовополонених під час війни 20-го століття[4].
Чекленд, Сізуя Нісімура та Норіо Тамакі спільно відредагували книгу «Pacific Banking 1859—1959: East Meets West» у 1994 році[9], а через два роки написали книгу «Isabella Bird and a Woman's Right to Do what She Can Do Well»[7][8]. Її публікація 1998 року «Японський віскі, шотландська суміш: Масатака Такецуру, король японського віскі та Ріта, його шотландська дружина»[9] привернула увагу преси як у Японії, так і у Великій Британії[4][6]. У ній розповідається про те, як Масатака Такецуру[en] заснував віскікурню Nikka у 1934 році після того, як відвідав Глазго з Хоккайдо, щоб навчитися дистилювати[4]. Останньою книгою, яку написала Чекленд, була «Налагодження культурних мостів» у 2003 році[7], яка розповідає про обмін мистецькими впливами між Японією та Сполученим Королівством[4]. Крім своїх досліджень, вона чотири рази була запрошеним професором в Університеті Кейо в Токіо[6] і, будучи заступницею редактора Східної Азії 19-го століття, написала п'ять біографій для Національного біографічного словника видавництва Oxford University Press[5][9].
Пам'ять[ред. | ред. код]
Некролог The Times писав, що Чекленд прагнула формальності у стосунках і до неї регулярно зверталися не на ім'я, а «місіс Чекленд»[4]. У квітні 2001 року Японське товариство вручило їй щорічну нагороду на знак визнання її «внеску в англо-японські відносини»[4]. Меморіальний фонд Чекленд, названий на честь історика, надає фінансову підтримку аспірантам, які досліджують економічну та соціальну історію в шотландських університетах[11]. Архівна служба Університету Глазго зберігає колекцію, пов'язану з Чекленд. Вони містять її особисті документи та фотографії, що стосуються її роботи[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ а б в ISNI — 2012.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Olive Checkland; Obituary. The Times. 14 вересня 2004. с. 33. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 13 червня 2020 — через Gale Academic OneFile.
- ↑ а б в г д е Slaven, Anthony. (Edith) Olive Checkland [née Anthony]. Oxford Dictionary of National Biography (вид. онлайн). Oxford University Press. doi:10.1093/ref:odnb/49181.
{{cite encyclopedia}}: Cite має пусті невідомі параметри:|HIDE_PARAMETER15=,|HIDE_PARAMETER13=,|HIDE_PARAMETER21=,|HIDE_PARAMETER30=,|HIDE_PARAMETER14=,|HIDE_PARAMETER17=,|HIDE_PARAMETER32=,|HIDE_PARAMETER16=,|HIDE_PARAMETER25=,|HIDE_PARAMETER24=,|HIDE_PARAMETER9=,|HIDE_PARAMETER3=,|HIDE_PARAMETER4=,|HIDE_PARAMETER2=,|HIDE_PARAMETER28=,|HIDE_PARAMETER18=,|HIDE_PARAMETER20=,|HIDE_PARAMETER5=,|HIDE_PARAMETER19=,|HIDE_PARAMETER10=,|HIDE_PARAMETER33=,|HIDE_PARAMETER31=,|HIDE_PARAMETER29=,|HIDE_PARAMETER11=,|HIDE_PARAMETER26=,|HIDE_PARAMETER8=,|HIDE_PARAMETER7=,|HIDE_PARAMETER23=,|HIDE_PARAMETER27=та|HIDE_PARAMETER12=(довідка) (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .) - ↑ а б в г д е ж Olive Checkland, Social Historian. The Scotsman. 13 вересня 2004. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ а б в г д е ж и Olive Checkland. The Herald. 2 жовтня 2004. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ а б в г Papers of Edith Olive Anthony Checkland, 1920–2004, Honorary Research Fellow, University of Glasgow, Scotland. Archives Hub. Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020.
- ↑ а б в г д е Edith Olive Checkland. Gale Literature: Contemporary Authors. 27 липня 2006. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 13 червня 2020 — через Gale In Context: Biography.
- ↑ а б Brown, Callum (1 вересня 2004). Appreciation: Olive Checkland. Journal of Scottish Historical Studies. Edinburgh University Press. 24 (2): 182—184. doi:10.3366/jshs.2004.24.2.182. ISSN 1748-538X.
- ↑ Checkland Memorial Fund. Journal of Scottish Historical Studies. Edinburgh University Press. 24 (2): 195. 2004. doi:10.3366/jshs.2004.24.2.194. ISSN 1748-538X.
|
